— Не смій більше нічого про мого батька казати! Мій тато висаджувався з десантом у Нормандії, засцянець ти йобаний!

— Ага, і де він зараз, бридке ти мале чотириоке гівно? У Тоґусі, га? Його замкнули в Тоґусі, бо В НЬОГО, СУКА, НЕ ВСІ ВДОМА!

— Ну все, — сказав Тедді. — Ну все, кінець, тепер я тебе точно вб’ю. — Він кинувся на огорожу й поліз нагору.

— Ага, спробуй, гнида ти мала слизька. — Майло відступив назад. Шкірився й чекав.

— Ні! — закричав я. Миттю злетів на ноги, ухопив Тедді за відвислі ззаду джинси й потягнув на себе. Ми обидва поточилися й попадали на землю, причому він на мене зверху. Тедді добряче причавив мені яйця, і я застогнав від болю. Ніщо не болить так, як причавлені яйця, ви знали? Але я міцно тримав Тедді за пояс і не відпускав.

— Дай вилізти! — схлипував він, звиваючись у моїх щільно зімкнених руках. — Ґорді, пусти! Нікому не дам гівняти мого старого! ПУСТИ МЕНЕ! А ЩОБ ТИ ПРОВАЛИВСЯ, ПУСТИ!

— Та йому тільки того й треба! — прокричав я йому на вухо. — Він хоче, щоб ти переліз до нього, а там відлупить до півсмерті і здасть копам!

— Га? — Приголомшений, Тедді повернув до мене голову.

— Малий, пусти до мене язикатого. — Майло підійшов до огорожі, і я побачив, що він стискає руки в кулаки завбільшки з два окости. — Хай повоює.

— Аякже, — сказав я. — Ви всього-на-всього на п’ятсот фунтів од нього важчі.

— А тебе я теж знаю, — зловісно промовив Майло. — Лачанс твоє фамілійо. — Вказівним пальцем він тицьнув туди, де від нападу сміху вже оговтувалися, але досі важко дихали Верн із Крисом. — А онті — Крис Чемберз й один із дурнуватих дітей Тесіо. Я всім вашим папашкам подзвоню. Але психу в Тоґус не буду. Усіх вас у колонію відправлять, усіх до одного. Злочинці малолітні!

Він стояв, розставивши ноги й розвівши великі веснянкуваті руки, наче хотів із нами пограти в «Раз картопля, два картопля». Важко дихав, звузивши очі, і чекав, коли ми розплачемося, чи попросимо вибачення, чи віддамо йому Тедді, щоб він міг згодувати його Звірюці.

Крис скрутив великий і вказівний пальці літерою О й акуратно в неї сплюнув.

Верн щось замугикав і підвів погляд у небо.

— Ходімо, Ґорді, — сказав Тедді. — Відійдімо подалі від цього мудака, поки я не виригав.

— Ти своє матимеш, язикатий малий недоносок. Я тебе констеблю здам.

— Ми чули, що ви говорили про його батька, — сказав я йому. — Ми всі свідки. І собаку свого на мене нацькували. Це протизаконно.

Майло трохи занепокоївся.

— Ти порушник.