Замість здоровецького пекельного пса з лютими червоними очима й зубиськами, що випинаються з пащеки, мов довгі труби зі старого перегонового авто, на мене дивилася середнього розміру дворняга, звичайнісінька, чорно-біла. Пес гавкав, і даремно підстрибував, і ставав на задні лапи, щоб передніми спертися на огорожу.

Тедді із пихатим виглядом походжав туди й назад перед огорожею, розкручуючи в руці окуляри, чим ще більше розлютив легендарного Звірюку.

— Поцілуй мене в сраку, Звірючко! — плюючись слиною, запропонував Тедді. — У сраку поцілуй! Жери лайно!

Він впер своє гузно в сітку, і Звірюка зробив одне величезне зусилля, щоб скористатися запрошенням. Проте успіхом воно не увінчалося — він лише носа собі набив.

Пес шалено загавкав, з морди розліталася навсібіч піна. Тедді все стукався дупою об сітку, а Звірюка все намагався в неї вгризтися, і все промазував, носа собі тільки роз’юшував, бо з нього вже текла кров. Тедді не переставав його припрошувати, називав пестливо «Звірючка», хоча це чомусь навіювало жах, а Крис із Верном безсило валялися на гравійному насипу й сміялися — так сильно, що вже й дихати ледве могли.

І тут підійшов Майло Пресман, у комбінезоні, поплямованому потом, і бейсболці «Нью-Йорк джаянтс». Його рот перекосило в гримасі люті.

— Ану, ану! — заволав він. — Хлопці, не дратуйте мені пса! Ви чули? Зараз же перестаньте!

— Викуси, Звірючко! — горлав Тедді, походжаючи вздовж огорожі, наче божевільний прусак на огляді військ. — Ану, фас мене! Фас мене!

Звірюка осатанів. Серйозно. Він гасав, описуючи велике коло, повискуючи, гавкаючи, пускаючи піну, задніми лапами розкидаючи сухі грудочки землі. Так він пробігся разів зо три (напевно, з духом збирався), а тоді спинився і помчав навпростець до загорожі. Я вам без жартів скажу, що врізався він у неї на швидкості тридцять миль на годину. Собачі губи були розтягнені в оскалі, а вуха летіли паралельно до тіла в потоці повітря. Уся огорожа тихо й мелодійно дзенькнула, коли сітка не просто напнулася на стовпах, а мовби увігнулася. Наче хтось узяв ноту на цитрі — їмммммммм. Із пащеки Звірюки вирвався здушений пискіт, очі підкотилися, і він зробив абсолютно дивовижний переворот назад та гепнувся на спину, здійнявши хмару куряви. Спочатку просто лежав, а потім поволі відповз, теліпаючи звислим з лівого боку пащі язиком.

Побачивши це, Майло сам мало не сказився од люті. Його обличчя потемніло до страшного сливового кольору, навіть скальп під короткими їжачими голками стрижки — і той став фіолетовим. І, сидячи на землі, приголомшений, у порваних на колінах джинсах, відчуваючи, як гатить у грудях серце після чудесної втечі, я подумав, що Майло — це ніби Звірюка, тільки в людській подобі.