Майя перечитала відповідні рядки. Трохи порозмірковувала над ними перед тим, як продовжити читання.
Тіло Ендрю знайшли наступного дня після заяви про зникнення. У пізніших статтях причиною смерті називали утоплення. Жодного разу не згадували ні про вбивство, ні про самогубство.
Гаразд, що тепер?
Майя ввела ім’я Ендрю разом зі словами «Академія Франкліна Біддла». Видало веб-сайт школи разом із посиланням на онлайн-спільноту для учнів. Майя перейшла туди, побачила меню зі сторінками різних класів. Порахувала, в якому році мав би закінчити навчання Ендрю, натиснула на цей клас. На сторінці була вказана дата майбутньої зустрічі випускників, перераховані пов’язані з цим заходи і, звісно, посилання, за яким можна зробити внесок до шкільної кампанії зі збору коштів.
Унизу сторінки була кнопка «In Memoriam».[42]
Коли Майя натиснула на неї, з’явилося два портрети учнів. Обоє виглядали такими з біса юними — але ж і хлопці, які служили у війську, виглядали так само. Майя знову подумала про ті паркани, ті тонкі лінії, ті різні світи, що існували пліч-о-пліч. Юнак на правій світлині — Ендрю Буркетт. Майя ніколи насправді не вдивлялася в обличчя свого майже дівера. Джо був не з тих, хто тримає в домі старі родинні знімки. І хоча портрет Ендрю висів в одній із дальніх віталень Буркеттів, Майя завжди примудрялася не звертати на нього особливої уваги. На цій фотографії Ендрю не мав подібності до свого значно красивішого брата Джо. Більше скидався на матір. Майя вдивлялась у його юне обличчя, наче воно могло щось підказати, наче Ендрю Буркетт міг постати з цього старого портрета й вимагати розкрити правду.
Цього не сталося.
Майя перевела погляд на фото іншого померлого юнака. Під ним стояло ім’я Тео Мора. Тео скидався на латиноамериканця чи, можливо, просто мав темнішу шкіру. На знімку він невпевнено, вимучено посміхався такою собі посмішкою старшокласника, який позує для шкільного портрета. Волосся виглядало так, наче його зачесали, однак воно вперто повертало собі контроль. Як і на Ендрю, на ньому був піджак та шкільна краватка, хоча там, де краватка Ендрю зав’язувалась ідеальним віндзорським вузлом, на цьому хлопцеві вона радше нагадувала менеджера середньої ланки, який повертається додому пізно ввечері.
Згори сторінки написали: «Пішли Надто Рано, Однак Лишились У Наших Серцях». Більше нічого. Майя почала гуглити Тео Мора. Це зайняло певний час, але врешті-решт вона знайшла некролог у Філадельфійській газеті. Жодних статей, нічого більше. Простий некролог. Дата смерті — 12 вересня, десь за шість тижнів до того, як Ендрю перекинувся з тієї яхти. Тео Мора виповнилося сімнадцять, коли він помер, він був такого ж віку, що й Ендрю.