— Нема нічого поганого в тому, що тобі потрібна допомога.

— Спочатку я хочу з цим розібратися.

— З чим саме?

— Прошу, Шейне.

Коротка пауза. Тоді:

— Я знову зітхаю.

— Театрально?

— А хіба ж можна інакше? Я заїду з хлопцями зранку, усе перевіримо, — він прокашлявся. — Майє, ти озброєна?

— А ти як думаєш?

— Риторичне питання, — відповів він. — Уранці побачимося.

Шейн поклав слухавку. Майя не дуже була готова до чергової жахливої ночі, повної флешбеків. Натомість вона всю увагу зосередила на поїздці Клер до Філадельфії.

Лілі досі спала. Майя знала, що треба розбудити дочку, зняти з неї одяг, який вона носила цілий день, викупати її та перевдягти в чисту піжаму. «Хороша» мама, звісно ж, наполягла б на цьому, і на мить Майя яскраво уявила собі осудливі погляди. Але ті інші мами не носили зброї й не розбиралися з убивствами, чи не так? Вони навіть не розуміли, що ці просякнуті кров’ю слова жили поряд із ними, по сусідству. І поки вони переживали про прикладне мистецтво, позашкільні заняття, уроки карате та додаткове навчання, сусідська родина мала справу з жахом та смертю.

Чи за нею стежили?

Вона мало що могла зараз із цим зробити. Були інші, важливіші речі, з якими треба розбиратися негайно, тож вона відклала параною та увімкнула лептоп. Якщо в її домі справді повно жучків, — що було б уже занадто для неї, — вони могли причепитися до Wi-Fi. З міркувань безпеки, хай і смішних, вона змінила назву домашньої мережі та пароль і вийшла в Інтернет через VPN — віртуальну приватну мережу.

Цього мало б бути достатньо, але хтозна?

Онлайн Майя ввела в пошукову систему ім’я Ендрю Буркетта. Цілком нормально, що їх було кілька: викладач коледжу, продавець авто, випускник. Вона спробувала додати ключові слова, пошукати старі згадки. З’явилися статті про смерть Ендрю. Заголовок від великої місцевої газети звучав:

ЮНИЙ ПАГІН РОДИНИ БУРКЕТТ УТОПИВСЯ НА ЯХТІ

ЮНИЙ ПАГІН РОДИНИ БУРКЕТТ УТОПИВСЯ НА ЯХТІ

Які слова. «Яхта», не «човен». І, звісно ж, «пагін». Таким самим словом вони назвали і Джо. «Пагін» — багатії навіть нащадків називали по-своєму. Майя прокручувала статті. Ніхто не знав, де саме в Атлантичному океані Ендрю випав у море, але тієї ночі «Щасливиця», родинна яхта, ішла десь на півдорозі між портом посадки, Саванною, штат Джорджія, та портом призначення, Гамільтоном на Бермудських островах. Це чимала частина океану.

У новинах розповідали, що востаннє Ендрю Буркетта бачили на верхній палубі «Щасливиці» о першій годині ночі 24 жовтня після довгої вечірки з «членами родини та однокласниками». Про його зникнення заявили о шостій ранку. Джо згадував, що на борту було троє їхніх колег із футбольної команди з «Франкліна Біддла» та їхня сестра Керолайн. Жодного з батьків Буркетт на борту не було. Джудіт та Джозеф разом із малим Нілом чекали їх у розкішному готелі на Бермудах. Під час круїзу підлітками опікувався чималий штат яхти. І овва — серед імен, указаних у статті, була Роза Мендез, мати Ізабелли, яка переважно «доглядала юну Керолайн».