Вона прокинулася виснаженою і зрозуміла, що зараз неділя. У неділю в Академії Франкліна Біддла не буде нікого, хто зміг би відповісти на її запитання. Садочок «Зростання» в неділю не працював. Може, це й на краще. Солдат знає, як скористатися затримкою. Якщо маєш можливість відпочити, так і робиш. Даєш тілу й розуму загоїтися, коли тільки можеш.

Увесь цей жах може один день зачекати, чи не так?

Майя візьме вихідний від смерті та руйнування, дякую красно, і проведе нормальний день із донькою.

Чудово, так?

Але о восьмій ранку з’явився Шейн із двома хлопцями, які швидко їй кивнули й узялися до роботи, шукаючи можливі пристрої прослуховування чи камери. Коли вони пішли нагору, Шейн узяв із полиці в кабінеті приховану камеру й подивився на задній бік.

— Wi-Fi вимкнено, — мовив.

— Тобто?

— Тобто ніхто не може звідси стежити за тобою, навіть якщо така технологія існує.

— Гаразд.

— Хіба що вони знайшли спосіб це обійти. У чому я сумніваюся. Або ж хтось зайшов сюди й вимкнув Wi-Fi, бо знав, що ми будемо все перевіряти.

— Навряд чи, — сказала Майя.

Шейн знизав плечима.

— Це ж твоє житло перевіряють на жучків. Так що перевірмо ретельно, добре?

— Добре.

— Перше запитання. У кого, крім тебе, є ключ до цього будинку?

— У тебе.

— Так. Але себе я допитав і визнав невинним.

— Дотепно.

— Дякую. То в кого ще?

— Ні в кого. — Тоді вона згадала. — Чорт.