Її співрозмовник зробив належно урочисте обличчя.

— Припускаю, ви говорите про брата вашого чоловіка?

— Саме так.

Невілл похитав головою.

— Такий жах. Я знаю, що батько помер кілька років тому, але ж бідолашна Джудіт. Утратити ще одного сина.

— Так, — мовила Майя, не поспішаючи. — Не знаю, як найкраще сказати, але тепер, коли Джо помер, якщо вести мову про цю школу, то загинули троє гравців однієї футбольної команди.

Обличчя Невілла Локвуда зблідло.

— Я маю на увазі смерть Тео Мора, — сказала Майя. — Пригадуєте цей випадок?

Невілл Локвуд опанував себе й заговорив:

— Ваша сестра.

— А що вона?

— Вона приїхала до кампусу, питала про Тео. Це тому мені здалося знайомим її ім’я. Мене тоді тут не було, але я почув про це пізніше.

Підтвердження. Майя була на правильному шляху.

— То як помер Тео? — спитала вона.

Невілл Локвуд відвів погляд.

— Я міг би випровадити вас зараз, місіс Буркетт. Міг би сказати, що у школи суворі закони щодо приватності й що розкриття деталей порушує шкільну політику.

Майя похитала головою.

— Це було б нерозумно.

— Чому це ви так кажете?

— Бо якщо ви не дасте відповідей на мої запитання, — сказала Майя, — мені доведеться залучити більш відкриті органи влади.