— Він же помер років сімнадцять по тому.

— І все одно. Ви ж любите теорію ймовірності. Які шанси на те, що ця смерть не пов’язана з попередніми?

— Ви хочете сказати, що вбивство вашого чоловіка має стосунок до загибелі Тео та Ендрю?

— Мені здається, — мовила Майя, — саме так, як ви сказали.

Розділ 25

Розділ 25

Більше нема чого було дізнаватися.

Невілл Локвуд провів її за кілька хвилин. Майя трохи посиділа в машині. Перед нею височіла пам’ятка академії, восьмиповерхова Англіканська дзвіниця. Знову прозвучали чотири ноти Вестмінстерських курантів. Майя глянула на годинник. Здається, вони відбивали кожну чверть години.

Вона дістала телефон і знову погуглила. Батьків Тео Мора звали Хав’єр та Раїса. Вона пошукала сайти-довідники, щоби побачити, чи жили вони тут. Знайшла Раїсу Мора в межах Філадельфії. Варто спробувати.

Зателенькав мобільний. На екрані висвітився номер «Шкіри й мережива». Майя піднесла його до вуха, але, звісно, хто б не був на тому кінці, вони повісили слухавку. Це сигнал, що Корі хоче її бачити. Що ж, зараз вона за дві години від місця зустрічі й мусить побувати деінде. Корі просто доведеться зачекати.

Вулиця Раїси Мора складалася з таунхаусів, які бачили кращі часи. Майя знайшла потрібну адресу, піднялася потрісканими цементними сходами. Натиснула кнопку дзвінка, прислухаючись до кроків усередині, але нічого не почула.

Уздовж тротуару лежали купи битого скла. За два будинки звідси стояв чолов’яга в майці-алкоголічці та розстебнутій фланелевій сорочці, він беззубо посміхнувся їй.

Ті Вестмінстерські куранти були дуже далеко звідси.

Майя штовхнула сітчасті зовнішні двері. Вони відчинилися з іржавим стогоном. Вона постукала.

— Хто там? — гукнула жінка зсередини.

— Мене звати Майя Стерн.

— Чого ви хочете?

— Ви Раїса Мора?

— Чого ви хочете?

— Хочу розпитати вас про вашого сина Тео.