Раїса досі тримала руки схрещеними.

— Що ви хочете знати?

— Усе.

— Тоді заходьте. Мені треба присісти.

Жінки сіли на потерту канапу, кращі дні якої, вочевидь, минули, але це можна було сказати і про решту кімнати. Раїса передала Майї родинну фотографію в рамці. Знімок вицвів од часу або сонячних променів, а найімовірніше — від їхнього поєднання. Майя впізнала Тео з двома меншими хлопцями, і припустила, що це його брати. Позаду дітей стояла Раїса, вона виглядала не стільки молодшою, скільки значно щасливішою, поряд із нею стояв огрядний чоловік із великими вусами та широкою посмішкою.

— Це Хав’єр, — сказала Раїса, указавши на чоловіка, — батько Тео. Він відійшов за два роки після смерті Тео. Рак. Лікарі так сказали, але…

Хав’єр мав добру посмішку, такі відчуваються навіть на світлинах, і стає цікаво, як же тоді звучав сміх. Раїса забрала в Майї фото й обережно повернула його на полицю.

— Хав’єр приїхав з Мексики. Я тоді була бідною дівчиною з Сан-Антоніо. Ми зустрілись і… вам не треба цього чути.

— Ні, продовжуйте.

— Це не має значення, — сказала Раїса. — Урешті-решт ми опинилися у Філадельфії, бо Хав’єр мав кузена, який улаштував його тут на роботу з ландшафтами: косити газони для багатіїв, усяке таке. Але Хав’єр… — Вона замовкла, посміхнулася власним спогадам. — Він був розумний, амбітний. Ще й привабливий. Хав’єра всі любили, було в ньому щось таке. Розумієте, про що я? Бувають люди по-своєму чарівні. Вони приваблюють до себе інших. Мій Хав’єр був одним із них.

Майя кивнула на фото.

— Це помітно.

— Правда ж? — посмішка Раїси зів’яла. — Тож Хав’єр чимало робив для родин із Мейн-Лайн, включаючи сім’ю Локвуд.

— Це ж директор?

— Насправді це його кузен. Дуже багатий фінансист. Жив переважно в Нью-Йорку, але мав тут маєток. З виду найпихатіший чоловік, якого можна собі уявити, біляве волосся, щелепа вперед, усе таке, а проте добрий. Хав’єр йому подобався. Вони часто про щось розмовляли. Якось Хав’єр розповів йому про Тео, — обличчя жінки одразу ж сповнилося болем. — Він був особливим хлопчиком, мій Тео. Такий розумник. Чудовий спортсмен. Справді, мав усе, як то кажуть. І як і всі батьки, ми бажали для нього кращого життя. Хав’єр хотів улаштувати Тео в хорошу школу. Виявилося, що Академія Франкліна Біддла шукає кількох хлопців на стипендію, щоб допомагати їм фінансово, так, щоб, знаєте, дозволялося сказати, що школа… — вона показала пальцями лапки, — «різноманітна». Тож цей Локвуд вирішив допомогти. Поговорив із директором, своїм кузеном, а далі ви все знаєте… Ви були в школі?