У сім’ї Енді був зіркою, та мати його недолюблювала. Вона його трохи побоювалася. Друзям мати казала, що її Енді холодний, як риба, та він був чимось значно більшим. Він завжди був надзвичайно стриманий і застебнутий на всі ґудзики. Ще з п’ятого класу Енді знав, що мусить якось закінчити коледж і стати юристом. Юристи багато заробляють, а ще мають справу з логікою. Логіка була його божеством.

Кожну подію він розглядав як точку, від якої лінійно відходить певна кількість можливих варіантів. На кінці кожної з цих ліній стоїть іще одна подія-точка, і так далі. Така точкова модель життя виявилася вельми помічною. Школу Енді закінчив на суцільні А і отримав почесну відзнаку, а разом з нею можливість навчатися майже в будь-якому вищому освітньому закладі. Він зупинив свій вибір на Мейнському університеті, відмовившись від Гарварду. Енді вирішив розпочати кар’єру в Оґасті і не хотів, щоб якесь дитя соснових борів у гумових чоботах і робі лісоруба плювало тим Гарвардом йому в обличчя.

Цього спекотного липневого ранку все йшло чітко за планом.

Він поклав слухавку на телефон Віка Трентона. У Кембера ніхто не відповідав. Баннермен і детектив із поліції штату все ще були тут, очікуючи інструкцій, як добре натреновані пси. З Таунсендом, хлопцем із поліції штату, Мейсен уже працював. Він належав до того типу людей, з якими Мейсен почувався комфортно. Коли йому казали «апорт», Таунсенд слухався. З Баннерменом він не був знайомий, і той не дуже припав йому до душі. У нього були розумні очі, трішечки занадто. І те, як він вискочив із припущенням, що Кемп міг змусити жінку їхати за ним за допомогою дитини… Якщо вже такі припущення висловлюються, то їх повинен висловлювати Енді Мейсон. Усі троє сиділи на канапі й мовчки пили каву, чекаючи на прибуття агентів ФБР для встановлення прослуховування на телефон Трентонів.

Енді міркував над справою. Це могла бути просто буря в склянці води, та могло бути і щось серйозніше. Чоловік переконаний, що це викрадення, і не надає жодного значення зниклому авто. Він зациклився на тому, що його дружина і син в руках у Стівена Кемпа.

Енді Мейсон у цьому впевнений не був.

Кембера не було. Удома взагалі нікого не було. Можливо, всі поїхали відпочивати. Таке було цілком імовірним. Пік відпусток припадав на липень, і вони обов’язково мусили натрапити на когось, хто поїхав відпочивати. Чи залишив би Кембер машину на ремонт, якби збирався їхати? Навряд чи. Узагалі малоймовірно, що «пінто» у Кембера, але слід перевірити. Та був ще один варіант, про який він не сказав Вікові.