— Так не роблять! Жандармерія повинна надіслати нам копію протоколу про те, що прийняла заяву про викрадення, а також копію страхового полісу на авто і…

Вона крутнула його фотель.

— А я можу зателефонувати моїм колегам до Тулузи і сказати, щоб у тебе взяли слину на аналіз. У нас є методики, що дозволяють розрізняти види наркотиків. Як ти на це дивишся?

— У нас… у вас є номер? — пробелькотів він.

Анаїс дістала з кишені аркуша, де записала номера авта, і поклала перед молодиком. Від її поруху засвітився один зі сплячих екранів комп’ютера. З’явилося зображення: тісно переплетені голі тіла. Відкрилися й інші вікна. Жіноче обличчя у процесі феляції. Анус широким планом. У кутках екрана замигтіли рекламні банери недвозначного змісту…

— Навчаєшся, еге? — в’їдливо посміхнулася Анаїс.

Молодик зашарівся і незграбно вимкнув комп’ютера. Відкашлявся і забарабанив пальцями по клавішах іншого. На моніторах постали супутникові мапи Франції. Молодик збільшив масштаб одної з них, клацнувши мишкою. Анаїс не встигла навіть збагнути, яка саме частина території промайнула на екрані.

— Оце так воно хутко робиться? — здивувалася вона.

— А певно! — хвальковито сказав він. — Будь-якого викрадача можна зловити!

— Де вони? Тобто, де зараз це авто?

— На шосе D2202. У долині Вара.

Анаїс нахилилася до комп’ютера.

— А точніше?

Він крутнув коліща, і зображення стало ще більшим.

— Та ось… неподалік від Ніцци.

— Авто рухається?

— Так. Під’їжджає до моста Дюранді.

Вона замислилася. Може, вони йдуть Янушевим слідом? Але як їм пощастило з’ясувати, де він ховається? Як вони зуміли вчинити те, чого не змогли встановити десятки фахових детективів? А може, вони повертаються на базу?..

Вона сягнула до кишені й поклала на стола айфона. Узяла аркуша паперу і написала свій номер.

— Набери цього номера і перешли мені програму, за допомогою якої я зможу в реальному часі стежити за пересуванням автомобіля.