Після двох сигналів відповів жіночий голос.

— Алло?

Шаплен того не сподівався. Він зазирнув до записника і прочитав ім’я третього обранця.

— Крістіана Мйоссана, будь ласка.

— Це що, жарт?

Він утнув помилку, та не знав яку. Намагаючись виграти час, він повторив уголос набраний номер.

— Це справді Крістіанів номер, — вже трохи м’якше відповіла та жінка.

Шаплен постарався розмовляти співчутливо.

— Либонь, я невдало висловився. Я телефоную з приводу пана Мйоссана, і…

— Хто ви?

Він знову назвався офіцером судової поліції, не кажучи свого прізвища.

— То є якісь новини?

Тепер її голос звучав інакше. Роздратованість заступила надія.

— Можливо, — навмання кинув він.

— Які ж?

Він зібрався на дусі. Рухався він наосліп, та в цьому ділі в нього вже був сякий-такий досвід.

— Вибачте, ви не могли б спершу сказати мені, хто ви?

— Наталі Форестьє, його сестра.

Він гарячково міркував. Якщо Мйоссанова сестра розмовляє його мобільником, це означає, що він помер, занедужав або пропав. Запитання поліцаєві про новини вилучало хворобу.

Він відкашлявся і заговорив із уже звичними інтонаціями слідчого.