Нейт підвів голову, і ми побачили, що він і сам плаче. Зовсім трішки. Вологі повіки і вії, ото й усе. Але для нього і це було дуже багато.

— Я дізнався одну штуку, — вів далі він. — Що означає малюнок на куртці Стоука Джонза.

— І що ж? — поцікавився Скіп.

— Комбінація з двох сигнальних літер, що їх використовують в англійському військовому флоті. Ось дивіться.

Нейт підвівся, стуливши голі п’яти докупи, підніс витягнуту ліву руку догори, а праву, теж не згинаючи, опустив до підлоги, утворивши пряму лінію. — Це N, — тоді розвів руки під кутом сорок п’ять градусів до тіла. Я зрозумів, що дві ці фігури, якщо накласти їх одна на одну, утворять знак, який Стоук вивів чорнилом на спині своєї старої шинелі. — А це D.

— N-D, — проказав Скіп. — І?

— Літери означають nuclear disarmament[41]. Цей символ у п’ятдесятих вигадав Бертран Рассел. — Нейт намалював його на обкладинці свого зошита: . — Він назвав його символом миру.

— Круто, — промовив Скіп.

Нейт посміхнувся і витер очі пальцями.

— Ось і я так подумав, — погодився він. — Дуже навіть.

Я опустив звукознімач на платівку, і ми стали слухати Філа Окса. Стирчали від нього, як говорили ми, атлантидівці.

20

20

Вітальня, що розташовувалася посередині третього поверху Чемберлена, стала моїм Юпітером, моторошною планетою з жахливою силою тяжіння. Все ж того вечора я зумів її подолати і знову прослизнув у телефонну кабінку й зателефонував до Франкліна. Цього разу Керол була на місці.

— Зі мною все нормально, — запевнила вона, тихо засміявшись. — Просто чудово. Один полісмен навіть назвав мене маленькою леді. Овва, Піте, ти так хвилюєшся!

«А цей тип, Ґілмен, теж дуже за тебе хвилюється?» — кортіло спитати мені, але навіть у вісімнадцять я розумів, що нічого доброго з цього не вийде.

— Чому ти не подзвонила мені? — сказав я. — Може, я б поїхав з тобою. Могли б поїхати на моїй машині.

Керол захихотіла. Приємний, але спантеличливий звук.

— Що?

— Уявила, як ми їдемо на антивоєнну демонстрацію у фургоні з наліпкою «За Ґолдвотера» на бампері.