— Привіт, Нейте, як справи? Наївся на семестр журавлинної підливи?

— Я… — почав був він, та раптом зауважив на спині куртки малюнок і розреготався.

— Що? — запитав я. — Невже це так смішно?

— У певному сенсі, — сказав він і майже зник у шафі. — Ось подивися! Він виринув, тримаючи в руках старий бушлат, і повернув його так, щоб я побачив спину. На ній красувався горобиний слід, куди акуратніший, ніж мій вільний малюнок. Нейт скористався блискучою, сріблястою липкою стрічкою. Тепер зареготали ми обидва.

— Два ідіоти — одна робота, — зауважив я.

— Маячня. Великі розуми думають в одному річищі.

— То он що це, по-твоєму?

— Ну… принаймні мені хочеться так думати. Тобто це означає, що ти змінив думку про війну, Піте?

— Яку ще думку? — поцікавився я.

30

30

Енді Вайт і Ешлі Райс в університет не повернулися. Мінус вісім. Для тих же, хто залишився, за три дні до першої зимової хуртовини відбулася очевидна зміна на гірше. Точніше, очевидна для всіх інших. Для тих же, хто варився в цій каші й палав у лихоманці, це виглядало лише як два-три кроки на північ від нормального.

До канікул квартети картярів у вітальні протягом навчального тижня мали тенденцію розпадатися і складатися наново, а іноді й зовсім припиняли існування, поки народ розходився на заняття. Тепер вони стали майже статичними. Зміни траплялися тільки тоді, коли хтось, похитуючись, ішов спати або перебігав за інший стіл, щоб опинитися подалі від вправності Ронні та його безугавної єхидної балаканини. Така сталість пояснювалася тим, що здебільшого гравці з третього поверху повернулися не для здобуття подальшої освіти; Баррі, Нік, Марк, Гарві — і не знаю, скільки ще — практично махнули рукою на заняття і повернулися, тільки щоб продовжити боротьбу за абсолютно даремні «турнірні очки». Багато хлопців на третьому поверсі Чемберлена тепер, по суті, здобували диплом із «чирви». Як не сумно, Скіп Кірк і я теж до них належали. У понеділок я посидів на двох лекціях, потім послав усе до біса і решту прогуляв. У вівторок прогуляв усі, всю ніч грав у «чирву» уві сні (в якийсь момент, пригадую, я перевернув «стерво» і побачив, що в неї обличчя Керол), потім усю середу грав наяву. Геологія, соціологія, історія… одні безглузді поняття.

У В’єтнамі ескадрилья В-52 розбомбила базу в’єтконгівців під Донґ-Ха. Також вона примудрилася розбомбити роту морської піхоти США, убивши дванадцять і поранивши сорок людей. Чорт, промазали. А прогноз погоди на четвер — густий сніг, що по обіді перейде в дощ із градом. Мало хто з нас звернув увагу на цей прогноз. У всякому разі, у мене не було ніяких причин очікувати, що обіцяний снігопад змінить напрямок мого життя.