— Це знову Голлі, і я досі намагаюся жити, як належить. Якщо ти там, будь ласка, благослови Піта на його риболовлі, бо тільки ідіоти виходять рибалити на човні, знаючи, що не вміють плавати. Прошу, благослови родину Робінсонів у далекій Ірландії, і якщо Джером насправді збирається поцілувати той Камінь красномовства, то хай передумає. Я так само п’ю «Буст» [178], щоб набрати трохи ваги, бо лікар Стоунфілд каже, що я захуда. «Буст» мені не до вподоби, але в кожній пляшечці міститься двісті сорок калорій, якщо вірити етикетці. Приймаю «Лексапро» [179] і не курю. Завтра я їду до Дейтона. Прошу, збережи мене в дорозі, допоможи дотримуватися всіх правил дорожнього руху і якнайкраще розібратися з усіма фактами в цій справі. А факти таки цікаві, — вона замислилась. — Я й досі сумую за Біллом. На сьогодні все.

Вона вмостилась у ліжку й за п’ять хвилин заснула.

  2

Голлі прибула в готель «Феарв’ю» о 15:17 — результат не оптимальний, але непоганий. Вона сподівалася дістатись туди о 15:12, але після з’їзду із шосе геть усі світлофори проти неї змовились. У номері все було нормально. Банні рушники на дверях у ванну висіли трохи криво, але Голлі виправила цей недолік, щойно сходила в туалет і вимила руки й обличчя. При телевізорі не виявилось DVD-плеєра, але за дев’яно­сто два долари на добу вона іншого й не очікувала. Якщо їй заманеться подивитися фільм, який вона із собою привезла, то для цього ідеально підійде ноутбук. Те кіно знімали задешево і, певно, не довше десяти днів, тож висока роздільна здатність та акустична система «Долбі» не знадобляться.

Паб «Томмі й Таппенс» стояв від готелю менш ніж за квартал. Голлі побачила вивіску, щойно вийшла з-під готельної маркізи. Пройшлася до будівлі й взялася роздивлятись меню у вітрині. У верхньому лівому кутку був намальований пиріг, його скоринка парувала. Під пирогом стояв напис: «ПИРІГ ІЗ М’ЯСОМ І НИРКАМИ — НАША ФІРМОВА СТРАВА».

Голлі промайнула ще один квартал і вийшла на автостоянку, десь на три чверті заповнену автомобілями. «МІСЬКА ПАРКОВКА» — виголошував знак перед в’їздом. «НЕ ДОВ­ШЕ 6 ГОДИН». Вона зайшла на територію і стала виглядати штрафні талончики на лобовому склі чи хрестики, що їх ставлять на шинах інспектори парковок. Нічого такого Голлі не побачила, а це означало, що за лімітом у шість годин ніхто не стежить. Усе залежало від чесності самих водіїв. У Нью-Йорку таке не спрацювало б, але в Огайо, вочевидь, цим не переймались. Без відповідного нагляду неможливо було визначити, скільки там простояв фургон після того, як його покинув Мерлін Кессіді, але Голлі припускала, що з незамкненими дверима й ключами, які привітно стирчали зі шпарини запалювання, він там довго не протримався.