— Разом із парковкою, що неподалік?

— Так. А це важливо?

— Ви не звіритеся з календарем, щоб сказати мені точно, що то був за день?

— Нема потреби. Воно мені в пам’яті закарбувалося, — жінка постукала собі по чолу. — Дев’ятнадцяте квітня. Четвер. Ми відчинились, тобто перевідчинились, у п’ятницю.

Голлі поборола в собі бажання виправити мовну помилку Мері, подякувала їй і крутнулася до виходу.

— А ви точно не можете мені розповісти, що той чоловік накоїв?

— Вибачте, але я через це роботу втрачу.

— Ну то хоч на вечерю заходьте, як іще будете в місті.

— Неодмінно, — сказала Голлі, хоч і не збиралася.

Бозна-що в тому меню також приходило з Парамуса в замороженому вигляді.

  3

Наступним кроком став візит до клініки розладів пам’яті імені Гейсмана. Треба було поговорити з батьком Террі Мейтленда, якщо день видасться підхожий (і якщо йому взагалі зараз випадали підхожі дні). Навіть якщо він ширятиме десь у хмарах, можна буде спробувати поговорити з кимось із персоналу. А поки що Голлі сиділа у своєму «нічого-такому» готельному номері. Вона ввімкнула ноутбук і надіслала Алеку Пеллі електронного листа з темою «ЗВІТ ҐІБНІ № 1».

Меню «Томмі й Таппенс» роздавали в районі дев’яти кварталів у четвер 19-го квітня. Судячи з розмови зі співвласницею МЕРІ ГОЛЛІСТЕР, я не сумніваюсь, що ця дата коректна. Якщо так, то можна цілком певно стверджувати, що саме того дня МЕРЛІН КЕССІДІ покинув фургон на парковці неподалік від ресторану. Зауважу, що РОДИНА МЕЙТЛЕНДІВ прибула до Дейтона опівдні в суботу 21-го квітня. Я майже впевнена, що на той час фургона вже не було. Завтра, сподіваючись виключити ще один варіант, перевірю ці дані в місцевій поліції, а потім поїду до клініки розладів пам’яті імені Гейсмана. Якщо є питання, пишіть на електронну скриньку чи телефонуйте на мобільний.

Голлі Ґібні

«Що впало, те пропало»

Покінчивши зі звітом, Голлі спустилась у готельний ресторан і замовила легку вечерю (вона навіть не розглядала можливості замовити їжу в номер, бо це також до смішного дорога послуга). Знайшла в готельному кіноменю фільм із Мелом Ґібсоном, якого ще не бачила, і замовила його за $ 9.99 — цю суму вона згодом викреслить зі звіту про витрати. Фільм був не дуже, але Ґібсон постарався на славу, враховуючи те, із чим йому довелося працювати. Вона занотувала назву та тривалість фільму у свій кіножурнал (а таких вона заповнила вже понад дві дюжини) й оцінила його в три зірки. Покінчивши з цим, Голлі пересвідчилась, що обидва замки на дверях її номера замкнені, помолилася (наостанок, як завжди, додавши, що вона сумує за Біллом) і лягла спати. І проспала вісім годин без сновидінь. Принаймні жодного з них не запам’ятала.