— Ми друзі.

Коли я це сказав, у мене по всьому тілу пішли дрижаки. Але сказане виглядало правдиво і точно. Наші почуття одне до одного були неоднакові, і єдино правильним мені здалося відступитись. Ми довго так стояли мовчки, не знаючи достеменно, що тепер робити далі, і тільки шум автомобілів час від часу прокочувався хвилями в нас над головами. А потім вона оповила мене руками, обняла та сказала «вибач».

Я її не обняв.

Вона випустила мене з обіймів і повернулася до машини без мене.

* * *

А тим часом інші встигли зголодніти, тому в найближчому «фаст-фуді з віконцем для водіїв» ми купили собі кави та сендвічів на сніданок, а потім знову виїхали на дорогу. Емма залишилася сидіти попереду, поряд зі мною, але довгий час ми одне з одним не розмовляли. Інші не знали, що сталося між нами, але вони знали, що щось таки трапилось, і навіть Єнохові вистачило розуму не заводити про це розмову знову.

Ми з Еммою, схоже, навіть без обговорення вирішили, що не будемо говорити про наші особисті проблеми в присутності інших. Ми не будемо сперечатись. Ми будемо професіоналами. Ми закінчимо цю місію. І, коли все буде позаду, деякий час, можливо, зустрічатись ми не будемо.

Я намагався про це не думати. Я намагався з головою зануритись у ритм дороги. Але мій біль, достатньо гострий, щоби повсякчас змушувати мене звертати на нього увагу, завжди був зі мною, пульсуючи на крайній межі його ігнорування.

А тим часом ми нарешті досягли великих міст Східного узбережжя, і найпершим серед них став Вашингтон, округ Колумбія. Одна з карт, яку зробили ми з Ейбом, іще коли я був малим, зображувала цю частину Північно-Східного Коридору[61] і вся вона рясніла незрозумілими позначками мого діда. Деякі дороги на мапі були заштриховані хрестиками, інші підведені паралельними лініями. Навколо кожного великого міста було ціле скупчення символів: пунктирні лінії в піраміді, спіраль усередині трикутника тощо. Було ясно, що кожна така позначка мала важливе значення для Ейба, Ейча та інших мисливців, але, вказували вони на щось корисне чи небезпечне, ми не знали.

Коли ми їхали по кільцевій автостраді округу Колумбія, то опинилися дуже близько від одного з таких дивно позначених місць. І ми, порадившись між собою, вирішили, що маємо зробити там зупинку, щоб оте місце перевірити.

— А може, там якась конспіративна квартира, — висловив припущення Мілард. — Або лігво різника. Ми не можемо знати.

— Усі ці знаки можуть бути іншими петлями, — сказала Бронвін.

— Або іншими подружками, — вставив Єнох.

Емма обдарувала його кровожерним поглядом.