– Це чудове місце, щоб переховуватися.
Ми вторгаємося в кімнати для персоналу. Ніно відмичкою зламує замок на дверях. Ми йдемо далі коридором, до спальні, ступаємо всередину і вмикаємо світло.
– Ой. Stronzo. Sono io.
Stronzo. Sono io
Хтось спить у ліжку.
– Che cazzo? Ніно? Vaffanculo. Mamma mia. Che vuoi?[155] – П’єтро прокидається, засліплений. Напівоголений.
Che cazzo?
Vaffanculo. Mamma mia. Che vuoi?
– Una camera[156], – говорить Ніно.
Una camera
П’єтро сідає. Дивиться на мене. Потім на Ніно. Вони обіймаються.
Він протирає очі.
– Per due persone?[157]
Per due persone?
– Sì. Sì. È per la mia luna di miele[158], – каже Ніно.
Sì. Sì. È per la mia luna di miele
– Perché non puoi prenotare una stanza come tutti gli altri?[159]
Perché non puoi prenotare una stanza come tutti gli altri?
П’єтро встає та підходить до мене. Простягає руку, і я потискаю її.
– Ciao. Piacere[160]. Auguri, – каже він. І цілує мене в обидві щоки.