Пожежник охнув і знову зайшовся кашлем.

— Ходімо, — сказала вона. — Постріляємо вогненними стрілами. Хочеш? Свіже повітря тобі не зашкодить. Треба частіше з цієї діри вибиратися.

Він зиркнув на неї крізь сльозаві очі.

— І в що стрілятимемо?

— У Місяць.

— А, — протягнув Джон. — Гарненька товстенька мішень. Мені стріляти теж можна?

— Звісно, — кивнула вона, відставляючи стілець. — Я візьму стріли. З тебе лише вогонь.

13

13

Після тепла й затишку хатини Пожежника, в якій витав банановий аромат рому, різкий холод для Гарпер став неприємним сюрпризом. Їй перехопило дух, а щоки запекли так, наче вона щойно отримала ляпаса.

Вона завела Джона за хижу, і разом вони піднялися схилом, порослим морською травою, а тоді спустилися дюною аж до узбережжя океану, на той бік острова, де їх було годі помітити з берегової лінії. Коли Джон спинився, грузнучи в піску, Гарпер обернулася до нього і, простягнувши руку, повела за собою далі.

Обоє зупинилися біля великого вітрильника, що покоївся на металевих опорах. Звідси Гарпер могла розгледіти назву судна, нанесену вздовж корми блискучим золотавим прописом: «БОББІ ШОУ». У їхніх планах «Боббі Шоу» посідала неабияке місце, відіграючи важливу роль у пунктах «F», «H» та «M-Q».

Пожежник роззирався навколо, кутаючись у свою куртку, наче плащ, і тремтячи в ній. Але врешті знайшов те, що шукав — Місяць, той ґудзик-крижинку, що мерехтів, пришпилений до чорної пелени неба.

— Онде він. Убивай його швиденько, і повернемося туди, де тепло.

В одній руці Гарпер тримала лук, а в іншій — жмут стріл. Усі стріли, окрім одної, вона кинула на блакитний сланець під ногами, а тоді простягнула Джону наконечником уперед ту, що лишилася.

— Вогнику не знайдеться?

Ковзнувши рукою вздовж стріли, Пожежник узяв чорне карбонове вістря в кулак. Спалахнуло блакитне полум’я, наче стріла була вимочена у бензині, а він лише торкнувся до неї сірником. Гарпер заклала стрілу в лук, прицілюючись за лінією охопленого полум’ям древка. Вогонь палахкотів, наче червоний стяг. Гарпер прицілилася у місяць і пустила тятиву.

Вогненна багряна комета розітнула темряву. Стріла зринула на дві сотні футів у небо, перехилилася вправо, а тоді почала падати, розсипаючись хмарою блискучих іскрин.

Відчуваючи шалену радість, Гарпер здійняла лук над головою.

— Яка краса! — вигукнув Пожежник.