— Керол? Що вона накоїла?

— Давайте поки що зосередимося на вас. Може, хочете води?

— Залюбки. Так само залюбки вислухаю відповідь на поставлене запитання. Думаю, я витримаю водночас і те, і інше.

Гарпер не стала просити Ніка налити води, натомість встала і зробила це сама. Їй треба було подумати. Повернувшись до ліжка, вона тримала чашку, поки Отець Сторі не без труднощів підняв голову і зробив ковток. Напившись, він відхилився назад і облизав губи.

— Гадаю, краще Керол самій з вами поговорити, — сказала Гарпер. — Вона зрадіє, коли дізнається, що ви опритомніли. Без вас вона... була сама не своя. Хоча в неї була підтримка Бена Патчетта та його загону Пильнувальників, а це не так уже й мало. Ну, вони якось давали раду з табором.

На думку Гарпер, то було досить помірковане формулювання.

Отець Сторі перестав усміхатися. Обличчя його зробилося блідим і кволим, він почав пітніти.

— Ні, міс Вілловз, ліпше спочатку я побачуся з Джоном. До того, як моя дочка дізнається, що я прокинувся. Можете привести його до мене? Є нагальні справи, — він зробив паузу, а тоді зустрівся з Гарпер поглядом. — Що зробили з людиною, яка напала на мене?

— Ми не знаємо, хто на вас напав. Дехто вважає, що то був один з в’язнів, чоловік на ім’я Марк Маццучеллі. Проте він наполягає, що в лісі ви розійшлися в різні боки, і коли це сталося, з вами все було гаразд. Я озвучила версію, що на вас могла напасти злодюжка, щоб примусити мовчати, поки ви не...

— Не викрив її за крадіжку кількох бляшанок «Спаму»? — запитав Отець Сторі. — А що мені взагалі відомо про злодюжку?

— Ви казали мені, що знаєте, хто це.

— Справді? Я не... не певен, що справді знав. Хоча, можливо, я все забув. Дечого я пригадати не можу, зокрема й того, хто вирішив тріснути мене по голові, — він стиснув губи, насупив брови, а тоді скрушно захитав головою. — Ні. Думаю, я ніколи не знав напевно, хто саме злодюжка.

— Ви сказали мені тоді в каное, що дехто муситиме полишити табір. Пам’ятаєте ту нашу розмову? — запитала Гарпер. — Тієї ночі, коли ми разом попливли до Ставка Саут-Мілл?

— Не дуже, — відповів Отець Сторі. — Але певен, я тоді не про злодюжку говорив.

— А про кого ж ми тоді, по-вашому, говорили? — здивувалася Гарпер.

— Підозрюю, що про мою дочку, — промовив Отець так, наче це було цілком очевидно. — Керол. Вона нацькувала кремаційний загін на Гарольда Кросса. Підставила його... облаштувала все таким чином, щоб, коли Бен Патчетт застрелив бідолаху, усе виглядало так, ніби він не мав іншого вибору, зробив те, що мусив, аби захистити табір і не дати Гарольду виказати наші таємниці ворогам.