Голоси присутніх зливалися в мелодійній болісній пісні. Вони співали і сяяли. Їхні очі палахкотіли блакиттю, нагадуючи паяльні лампи. Маленька дівчина з поголеною голівкою видерлася на лаву, щодуху виспівуючи рядки. Драконяча луска на її руках світилася так яскраво, що руки, здавалося, стали прозорими, і Гарпер могла розгледіти крізь шкіру обриси кісток.

Першою спалахнула Норма. Вона стояла за вівтарем, погойдуючись перед розп’яттям і вивергаючи з себе слова пісні. Її дебеле, грубе обличчя порожевіло і блищало від поту. Жінка розтулила рота й закричала: «Співайте во торжество!» Зсередини її горлянки променіло світло.

Норма глибоко вдихнула, наміряючись заспівати наступний рядок. З її рота порснув жовтий спалах полум’я. Голова жінки відкинулася назад, горло стало червоним, нелюдськи вигнулося. Тоді Нормина шия почорніла, а з ніздрів заструменів темний дим. Драконяча луска на обвислих оголених руках палахкотіла ядучим криваво-червоним сяйвом. На Нормі була чорна квітчаста сукня завбільшки з невеличкий намет. По її спині заструменіли блакитні язики полум’я.

Ґейл захрипіла і, спотикаючись, поточилася на мале хлоп’я, яке все підстрибувало. Вона розмахувала рукою, неначе намагалася відігнати від обличчя надокучливу мошку. Коли дівчина махнула втретє, Гарп розгледіла, що її рука у вогні.

— Що з ними коїться? — крикнула Джеймі, яка підбігла до них, під широку кам’яну арку.

— Це ланцюгова реакція, — відповів Пожежник. — Вони відходять усі разом.

— Слава навіки! — співала юрма. Принаймні якась її частина. Решта людей почала кричати. Ті, хто досі не спалахнув.

Коли загорілася Керол, вона була у самому серці стовпища, десятки вірян тягнулися до неї. І вмить вона обернулася на білосніжний стовп полум’я, відкинувши назад голову і розвівши руки, немов поривалася прийняти в обійми невидимого коханця. Керол спалахнула з неймовірною силою, наче наскрізь просякнута керосином. Навіть скрикнути не встигла — настільки швидко все сталося.

Кулі дзижчали й сюрчали, пролітаючи крізь неф і без розбору стинаючи людей на краю натовпу. Гарпер побачила, як підліток, худорлявий чорношкірий малий, ляснув себе по лобі, наче щойно згадав, що забув узяти на урок підручник. Та щойно він опустив руку, стало видно діру, що зяяла посеред його чола.

Дівчина-підліток зігнулася, обхопивши себе руками. Її спина палала у вогні. Довготелесий юнак, двійник Девіда Бові, опустився навколішки позаду юрби, схиливши голову, наче молився, і міцно стискав долоні. Його голова горіла: чорна голівка сірника серед несамовито яскравого жовтого полум’я. Мале дівча носилося проходом, розмахуючи охопленими вогнем руками у повітрі та кличучи матір. Хвостик дівчинки перетворився на волошковий вогненний шарфик.