Гарпер здавалося, що то найбезнайдійніші слова, які їй доводилося колись чути, і вона вже було розтулила рота, щоб це сказати, та Джеймі заговорила перша:
— Там є як мінімум одна гвинтівка. — Обличчя в неї було брудним, дівчина нестримно дрижала, хоча Гарпер і не могла зрозуміти, від страху це чи від шоку. — І коробка з набоями. Там завжди є принаймні одна рушниця, для того, кому випаде вартувати.
Джеймі Клоуз була жорстокою малою дикункою, але аж ніяк не дурепою. Дівчина добре тямила, що відбувається, тож її відданість — з легкістю рухів банківського касира, котрий видає решту, — вмить змістилася у бік найбільш імовірних кандидатів уціліти.
— Добре. Це добре, Джеймі, — закивав Пожежник. — Підіймайся туди. Ми за тобою. З дзвіниці ми зможемо відкрити вогонь, щоб розчистити дорогу від підвальних дверей до...
Джон затнувся, напружено дивлячись убік. Дорогою він десь загубив окуляри. Гарпер знала, що він уявляє мапу табору і бачить подвійні двері підвалу, які виводять до північного поля: широкої відкритої ділянки, де годі шукати укриття. Надворі стояли дві вантажівки, повні людей та зброї. Гарпер уже все обміркувала й не бачила жодного виходу.
— Де Ґіліян? — кричала Ґейл. — Хтось бачив мою сестру? Хтось бачив, щоб вона заходила всередину?
Ґейл відступила від дверей і рушила до нефа, де скупчилися майже всі таборяни.
Гарпер стисла Джонове плече.
— Думаєш, зможеш піднятися тими сходами?
— Іди, — відказав він. — Я за тобою.
— Я не лишу тебе позаду. Цього не буде. Ми підемо нагору разом.
Він закивав, витираючи зі щоки кров.
— Що ж, тоді гайда. Звідти матимемо гарну позицію для обстрілу. Байдуже, скільки їх там. То снайперське гніздо. Ми ще можемо пробитися звідси з боєм. Якось. Ще не все втрачено, Вілловз.
Та він помилявся. За якусь мить, розлітаючись бризками блакитного полум’я, у південну стіну церкви влучив перший коктейль Молотова.
9
9
Керол рвучко крутнулася на підборах. Під склепінням нефа луною розносилися крики про допомогу, молитви до Ісуса, благання милосердя та прощення. Збита з пантелику, Керол тупо витріщалася у довге заповнене юрмою приміщення.
Хтось розтягнувся на підлозі, а хтось тулився на лавах в обіймах близьких. Багато людей повсідалися попід вівтарем. Норма сіла на східцях, які вели до помосту, без упину гойдаючись та хитаючи головою.
— Чого ви