Отомі розридалася.

— Тс-с-с! — зробив я знак. — Чи є у тебе якась їжа?

— Авжеж, принесла жінка від Марини.

Вона взялася мене годувати, і мені стало легше. Залишився тільки біль, що нещадно шматував моє знівечене тіло.

— Слухай, Отомі, ти бачила де Гарсіа?

— Ні, чоловіче мій. Два дні тому мене розлучили з моєю сестрою Течуїшпо й іншими жінками, але поводилися зі мною стерпно, і я не бачила жодного іспанця, якщо не брати до уваги солдатів, з якими прийшла сюди. Вони сказали, що ти хворий. О, тепер-то я знаю, що це за хвороба!..

І вона знову заплакала.

— Проте хтось тебе побачив і виказав, що ти моя дружина.

— Це не дивно, — відповіла Отомі. — Всі ацтеки знали про наше одруження, зберегти подібну таємницю неможливо. Але за що вони тебе так мучили? За те, що ти бився проти них?

— Ми самі? — запитав я.

— Надворі стоїть варта, але тут ми самі.

— Тоді нахилися ближче, і я тобі скажу.

Коли я пояснив Отомі все, очі її запалали, і вона притиснула руки до серця:

— О, я любила тебе й раніше, але тепер кохаю безмежно! Хто ще здатен на таке? Ти зберіг вірність клятві і переможеним друзям! Хай буде благословенний той день, коли я вперше побачила твоє обличчя, о чоловіче мій, найвірніший з усіх! Але ті, хто посмів це вчинити з тобою, де вони? Може, усе вже скінчилося, і я доглядатиму за тобою, поки ти не видужаєш? Адже інакше вони не пустили б мене сюди!

— На жаль, Отомі, я маю тобі сказати правду: нічого ще не скінчилося!

Я ледве здобувся на слова, щоб пояснити їй, для чого її привели сюди. Вона вислухала мене мовчки, і лише губи її побіліли.

— Справді, теулі перевершили наших жерців. Жерці нашого народу приносять жертви на честь богів, а не в ім’я золота. Але як нам тепер діяти? Скажи, чоловіче, ти маєш знати!

— О, я не можу сказати! — простогнав я. Отомі промовила з сумною і гордою усмішкою:

— Гаразд, я скажу за тебе. Ти думав про те, що цієї ночі ми повинні померти разом.

— Так, — відповів я. — Померти зараз або померти завтра, зазнавши усіх мук і приниження, — іншого вибору у нас немає. Якщо Бог нам не допоможе, ми повинні допомогти собі самі, а спосіб у нас лише один.