— Якщо ви цього потребуєте і
— Ейнар Гарнеє.
— Гаразд. Дайте йому слухавку.
Вістінґ простягнув мобільний Стіллерові, щоб той відніс його в кімнату за дзеркалом.
На відміну від судочинних систем інших країн, у Норвегії на офіційному рівні не можна укладати угоди з підсудним про пом’якшення покарання чи визначення пунктів обвинувачення. Тому угоду з Ґюдімом ніколи не буде зафіксовано в письмовому вигляді. Для Ґюдіма слова слідчих теж могли бути порожніми обіцянками. Однак усна гарантія генпрокурора важила неймовірно багато для адвоката, з такою гарантією можна було довіритися угоді. Вістінґ іще ніколи не чув, щоб генпрокурор особисто давав якісь гарантії. Ейнар Гарнее, мабуть, теж.
— З вами хочуть говорити, — Стіллер простягнув телефон Гарнесові.
Гарнеє скептично глянув на телефон, але взяв.
— Ейнар Гарнеє.
Вістінґ бачив, як змінився його вираз обличчя, коли він почув, з ким розмовляє. Гарнеє здивовано глянув у бік дзеркального вікна, ніби за ним стояв його співрозмовник. Відповідав односкладово, раз по раз коротко киваючи. За півхвилини адвокат віддав телефон Стіллерові.
Стіллер відсунув стілець і сів.
— А тепер поговоримо…
60
60
Усі дивилися на Ґюдіма. Вістінґ спостерігав за ними із задзеркальної кімнати. Скидалося на те, що Ян Ґюдім ніяк не може відважитися. У динаміках обабіч монітора тріщало щоразу, як він крутився на стільці. Нарешті він глибоко вдихнув носом повітря і повільно видихнув ротом.
— Даніель Ліндберг і Александер Квамме, — сказав Ґюдім. — То була ініціатива Даніеля. Він спланував пограбування, — і після короткої паузи повів далі. — Я нічого їм не винен. Навпаки! І так уже забагато взяв на себе їхньої відповідальності. Два роки відсидів за їхній злочин. Александера виправдали, а Даніелеві навіть обвинувачення ніхто не висунув.
Ян Ґюдім мав на увазі справу про наркотики, за яку йому треба було відбувати ще чотири роки. Голос його був сповнений гіркоти.
— Далі! — не дав йому розслаблятися Стіллер.
— Вони викрали чорний «гранд вояджер». Спершу Даніель вкрав ключі в одного торговця вживаними автомобілями на Гаукету, а за кілька днів повернувся вже по саме авто. Автомобіль за багато місяців до пограбування стояв в одному гаражі на Єссгаймі. Реєстраційні номери вкрали з іншого «вояджера» на Б’єркебанен.
Тюле енергійно щось записував, хоча Ґюдім досі не сказав ще нічого такого, чого б вони не знали.