— Ти теж лазив у воду? — запитав Цвілак, коли Тарас вистрибнув з човна.

Разом з водолазами він підняв мішок і переніс на гальковий пляж — там територію завбільшки п’ятдесят метрів уже загородили півколом поліцейськими стрічками, за ними вже зібралося кілька цікавих. Тарас окинув їх поглядом. Молода пара, сім’я з двома дітьми, яким уже набридло чекати на щось незрозуміле, тож вони хотіли йти далі, але батьки — ні, старший чоловік із собакою. Пес був на повідці, він скавучав і крутився на місці, дивлячись на господаря, як ті діти. Поліцейські у формі поквапилися допомогти, але Тарас завернув їх назад. Досить того, що він промок; крім того, вони були без рукавиць, і Тарасові не хотілося вислуховувати нотацій від Ґолоба, найпедантичнішого чоловіка з тих, кого він знав. Інспектор усміхнувся, впізнавши тих хлопців, які напередодні Нового року знайшли труп.

— У цього є голова? — запитав той, який допомагав Тарасові витягувати дівчину з води.

— Нам усе розповість отой пан, — сказав Тарас, даючи дорогу Цвілакові.

Патологоанатом нахилився над мішком і руками в латекс­них рукавицях розсунув блискавку на всю довжину. Тарасові захотілося відступити хоча б на метр. На озері був вітер, а тут, у затишку, запах гнилизни бив прямо в ніс. Так сильно, що він попросив Тіну вставити йому в ніздрі кульки з паперової хустинки. Він міг би й сам, але в нього на руках були рукавиці, у яких витягав труп із води, і він не хотів навіть наближати рук до свого обличчя, тим паче до носа.

Цвілак довго оглядав лице трупа, пальцем обмацав краї дірки, яка з’явилася на місці виколотого ока, обстежив увесь череп, передню і тильну його частини, особливу увагу приділив шиї, оглянув тіло, стоячи над ним, розстебнув блискавку на куртці, обмацав грудну клітку, а тоді попросив Тараса допомогти перевернути покійного.

— Гаразд, — обізвався нарешті Цвілак, відступивши крок назад і стягуючи рукавиці. — Я побачив те, що мав побачити. Ґолобе, дорогенький, клієнт — твій.

Він обернувся до Тараса.

— Мені важко сказати щось точно, бо він довго пробув у воді, але якби мені довелося закластись, то я ставив би на те, що під мікроскопом ми виявимо гостре порушення газообміну через розрив стінок легеневих альвеол.

— Він утопився? — запитав Тарас.

— На перший погляд, зважаючи на час, що минув, зважаю­чи на гнилісні зміни, — так.

Тарас подивився на тіло, яке вже знову було запаковано в мішок, пробіг очима по озеру...

— Ти помітив каміння у кишенях?

— Так, іще перед тим, як ми його поклали в човен.

— Ти розчарований? — запитав Цвілак.