— ...і там, як ти кажеш, ми трахнулися.

Аленка замовкла і подивилася на чоловіка, чекаючи, що він щось скаже, запитає.

— Тепер ти знаєш.

— Прелц каже «трахнулись», а не я.

Тарас натиснув на пульт, і на екрані з’явився якийсь футбольний матч.

— А потім? — почув він свій голос.

— А потім ми ще кілька разів зустрілися.

Тарас намагався стежити за тим, як бігають чоловічки в синьому і чоловічки в зеленому, але не зміг навіть прочитати, які команди грають.

— А твоя приятелька Карін? Вони ж уже були разом, хіба ні?

Аленка не відповіла, Тарас перемкнув на інший канал.

— Ти говорила, що вона знала про подвиги Прелца?

Тарас перемикав далі.

— То що?

— Знала. Не примушуй мене, будь ласка, говорити далі.

Аленка розплакалась.

— Ага...

Тарас вимкнув телевізор й увімкнув знову.

— Лише одне запитання...

— Кажи, — мовила жінка, бо здавалося, Тарас передумав питати.

— Ти знала... Звичайно, ти знала, що Прелц скаче на все, що рухається. Тебе це ніяк не спиняло?