— Але я бачив чимало привидів, яких породило те дитя, — вів тим часом далі товариш декан. — Ми переховуємо їх тут. Заборонені рукописи та картини, прадавні тексти і забуті знання. Сховані глибоко в темних підземеллях. Потай закладені в ніші у стінах, про які давно ніхто не пам’ятає. Поховані в обплетених павутиною гробницях. Щось із утраченого я таки бачив. 

Ну от, гвинт уже в неї. Вона зуміла затиснути його пальцями ноги, і тепер залишається тільки тримати, доки не знімуть кайданки з рук. Отже, буде й інструмент, і зброя. Колись же не раз убивала, маючи набагато менше. 

— Що ж, KT503 b678, я хотів би поставити тобі одне запитання. 

Бранка мовчала. 

— Будь ласка, дай мені відповідь, — продовжував декан, — і я обіцяю, що дозволю тобі залишити у себе той гострий шматок металу, який ти оце тримаєш ногою. 

KT503 b678 здивовано глянула на нього. Партійці ж здебільшого — повні ідіоти. Так переймаються самозамилуванням та самозбереженням, що нічого навколо не помічають. Їх можна обводити навколо пальця, як маленьких, а їм і невтямки. Та цей не такий. 

— Гаразд, — кивнула вона. — Ставте своє запитання, товаришу декане коледжу. 

Той іще якусь хвилину сидів мовчки. А тоді витягнув з кишені свого комбінезона старий, пожовклий пергамен і зиркнув на нього, ніби черпаючи звідти натхнення. 

— Якби ти могла змінити щось в історії, — почав він, — якби отримала нагоду повернутися в минуле, лиш один раз, у якесь певне місце та певний час, то куди подалася б? Що змінила б? 

41

41

— Я не змінював би нічого, сер Ісаак, — твердо сказав декан Бентлі, знову наливаючи у склянки вина. — Залишив би у спокої і добре, і лихе. 

— Еге ж, декане Бентлі, — сумовито кивнув Ньютон; на вигляд здавався тієї миті аж якимсь старішим за свої вісімдесят чотири роки. — Я теж. 

Обговорюючи Ньютонове запитання, вони розважали про історичні помилки та про поточний стан людства; запитували себе, чи може виправлення перших покращити останній, і змушені були визнати: попри вкрай незадовільне становище Британії — у 1727-му на острові лютувала віспа, до банкрутства залишався один крок, не вщухали релігійні та династичні чвари, а шотландці-якобіти могли з дня на день укотре вже підняти повстання, — шлях розвитку країни був усе ж таки цілком стерпним, тому ідея дещо підправити історію видавалася надто вже ризикованою. 

— Будь-яка гіпотетична зміна, нехай навіть найдрібніша, одразу ж породжує можливість появи фактично безмежної кількості ймовірних варіантів розвитку подій, — зауважив Бентлі. — Так можна тільки все погіршити.