— Шкода. Я думав, що наша невелика акція говорить сама за себе. Вона полягає в тому, щоб врятувати вас від великої дурості. У нас є підстави вважати, що вам могло здатися, що ви бачили лейтенанта Торнова в певному місці в певний час, хоча — і це можуть підтвердити кілька свідків — Торнова у той час там зовсім не було.

— Ви так незграбно все описали, певно, ви або поліцейський, або юрист.

Чоловік усміхнувся.

— Ви теж трохи те й те, хіба ні? З наголосом на трохи.

Нарешті Шарлі пригадала, звідки, на її думку, вона знала цього прессекретаря, хоча й не була цілком в цьому впевнена.

— Гадаєте, що вам це легко зійде з рук? Ви викрали мене! І хоча я не знаю, куди саме ви мене привезли, я точно знаю, кому я маю за це дякувати.

— Ми знаємо, що ви знаєте лейтенанта Торнова. Але його насправді тут немає, розумієте? І ви ніколи не бачили його в Ганзафіртелі.

— Вас я теж знаю, старший інспекторе Шеере. Сподіваюся, ви вже вигадали собі алібі.

На мить її слова справді збентежили чоловіка, що сидів посередині. Отже, це справді був він. Руді Шеер, вона його давно не бачила, тому й не змогла одразу пригадати. Руді Шеер, чоловік, який колись керував складом зброї на «Алексі», а потім був відсторонений і переведений за контрабанду зброї.

— Здається, ви дуже спостережлива, — сказав Шеер. — Але мене теж тут немає. Так само, як і сержанта Клінгера, який сидить поруч зі мною.

Він мав на увазі водія. Той факт, що він так охоче назвав його ім’я та звання, мав на меті продемонструвати впевненість цих трьох в тому, що ніщо та ніхто не зможуть притягнути їх до відповідальності за це викрадення серед білого дня.

— Оскільки ви все одно все це вигадали, фройляйн Ріттер, — сказав Торнов, — ви можете розповісти нам усе, що знаєте. І те, що знає Гереон Рат. У вас є якісь докази? Що ви знайшли в квартирі Кушке?

— Передусім я знаю одне, — сказала Шарлі, — що цей ваш вчинок не залишиться безкарним.

— У нашому колі є впливові люди. Не варто нас недооцінювати! — усміхнувся Торнов. Як дружелюбно міг звучати голос цього чоловіка. Навіть у такій ситуації.

— І тому ви думаєте, що ви вищі за закон? — розлютилася Шарлі. — Знаєте, ким ви є, пане Шеере? Нічим, окрім паршивого брудного контрабандиста зброї! Тоді вони повинні були зупинити вас, а не просто перевести до будівельної поліції Шарлоттенбурга.

Шеер дивився на неї із задоволеним виразом.

— Ви викрали мене, — продовжила Шарлі, — ви гадаєте, що вам це зійде з рук? Або ви зрештою збираєтеся убити мене, щоб приховати це? Вам не здається, що Гереон Рат вже знає, що сталося і хто за всім цим стоїть?