Принаймні вона так сподівалася.

— Що знає Гереон Рат і що він не знає, це ви і маєте нам розповісти, — сказав Шеер. — І вам не потрібно боятися за своє життя. Ми вам не зашкодимо, у цьому немає необхідності. Можливо, вам варто знати, що ми не цураємося цього варіанту в екстрених випадках, але ми покладаємося на ваш здоровий глузд. Адже ви точно не захочете зробити з себе посміховисько. І поставити під загрозу свою кар’єру, — він спробував усміхнутися, але у нього вийшло не так добре, як у Торнова. — Деякий час ви не будете спати, а це робить людей дуже балакучими, ви про це знаєте?

Шарлі ковтнула. Було схоже, що її не збиралися відпустити додому за декілька годин.

109

Рат припаркував «Б’юїк» на Ріттерштрасе. Він низько насунув капелюха на лоба й підняв комір літнього пальта, хоча погода свідчила про інше. Лише тоді він повернув на Луїзенуфер. На своїй вулиці він не помітив жодного підозрілого транспортного засобу, проте обережно підійшов до під’їзду. Тут теж повітря здавалося чистим, на подвір’ї було безлюдно. Як зазвичай у неділю.

«А що, коли ти йдеш у пастку», — подумав він, ступаючи на темні сходи. Хтось вже міг сидіти у його квартирі й чекати на нього. Він витягнув «Вальтер» з кобури та перевірив його, сподіваючись не наштовхнутися на пані Лібіг з верхнього поверху чи на її чоловіка.

Рат повернув ключ повільніше й тихіше, ніж будь-коли раніше. Потім увірвався у власну квартиру з пістолетом напоготові і перевірив з «Вальтером» кожну кімнату. Нікого. Хто б тут не був, він вже пішов. Але те, що тут хтось побував, було очевидно.

Хоча Рат здогадувався, що на нього чекає, він все одно був здивований, коли побачив, як вони усе перевернули в його квартирі. Виглядало ще гірше, ніж на Шпенерштрасе. Половину посуду розбили, його рештки валялися на кухні, і, звісно, також усі книжки та папери були розкидані по підлозі, горщики з квітами перевернуті й розбиті, шафа повністю спустошена, навіть порізали матрац та його улюблене крісло. Але найгірше він побачив у вітальні.

Вони вичистили його шафу з платівками.

Не всі платівки були побиті, але таких було досить багато, в тому числі й незамінні, які Северін надіслав йому зі Штатів. Рат відчував, як його гнів безмірно зростає. Ті свині мають заплатити за це! Торнов та всі, хто був з ним у змові!

Він трохи прибрався, знайшов одну неушкоджену чашку й поставив воду для кави. Йому все одно за пів години доведеться забрати Кірі від Леннарців, він також міг використати час, щоб прочистити свою голову кофеїном і придумати, що робити далі.