— Наскільки це можливо. Тут не зовсім охайно.

— Це були люди, які вбили Г’юго Ленца, — пояснив Рат. — Боюсь, вони зрозуміли, що я вийшов на їхній слід, — він дістав фотографію Торнова зі свого піджака й поклав на стіл. — Це один із них. Себастьян Торнов. Інший, на жаль, уже мертвий, сержант Йохен Кушке.

— Чудово, — сказав Марлоу. — Гарна робота, пане комісаре, — він подивився на двох чоловіків за стійкою. — Беріть приклад з цього чоловіка!

— Офіційного розслідування щодо Торнова ще не було, — вів далі Рат, — доказів замало, і лише нещодавно я дізнався, що він відповідальний за це. Очевидно, він хоче посіяти розбрат у кримінальному світі. Мабуть, у нього на совісті також вбивство Руді Гьоллера.

Марлоу кивнув. Його, здається, влаштовувало, що поліцейське управління ще нічого про це не знає.

— То де я можу знайти цього Торнова? — запитав він.

— Розумієте, — сказав Рат, — саме в цьому й проблема. Боюся, він декого викрав.

110

Вони мали рацію. Забрати чийсь сон було найгіршими тортурами, які можна було заподіяти людині, не завдаючи їй фізичних травм.

Вона не спала всього одну ніч, тож вони тільки починали свої тортури. Але минулої ночі Шарлі погано спала, тому що вона завжди погано спала після сварок з Гереоном. Вона віддала б що завгодно, щоб трохи подрімати, але щойно вона засинала, хтось знову її будив.

Протягом ночі вони змінювали один одного, Торнов, Шеер та Клінгер. Також приходили інші чоловіки, яких вона не знала. Вони годинами сиділи перед нею і знову й знову ставили їй ті самі запитання. Що ви знаєте? Що знає інспектор Рат? З того, як її допитували, вона зрозуміла, що всі вони, мабуть, поліцейські, ці чоловіки, які тримали її тут і мучили. Якось це не зовсім відповідало її світогляду, вона завжди вважала поліцейських хорошими хлопцями, у всякому разі лише за рідкісними винятками.

Їй довелося подумати про Гереона, як він недовірливо відреагував учора (чи позавчора, вона вже точно не пам’ятала), коли вона розповіла йому про Торнова та про те, що вона бачила. В ситуацію, в яку вона зараз вплуталася, він би повірив ще менше. А інші колеги? Геннат чи Бьом? Якщо всі чоловіки, яких вона буде звинувачувати у викраденні, вигадають собі алібі? Шеер і Торнов, мабуть, мали рацію: їй ніхто не повірить. Можливо, ще повірить Гереон, що він там казав учора по телефону. Чи позавчора? Чи сьогодні? Вона відчула, як думки почали обертатися навколо неї, і знову віддалася в обійми сну.

Її тіло бажало блаженно заснути.

Доки жорстока тряска знову не привела її до тями.

— Звідки Гереон Рат узяв цей номер телефону? — запитав голос. Це не був голос Шеера чи Торнова, це був один з тих інших голосів, які годинами турбували її. На щастя, вона не знала, про який номер телефону вони питають, інакше в якийсь момент вона могла б їм усе видати.