Перед Ґольдштайном стояв чоловік з СА, який кинув стілець, темноволосий та худий хлопець, схожий на підмайстра туніського торговця килимами.

— Не втручайся, друже, це не твоя справа! Ми лише проти євреїв!

— А якби я виявився одним із них?

— Ти на них не схожий.

— Ти теж не зовсім схожий на арійця. Як і ваш гей-лідер. Кажуть, що ви всі маєте бути геями, чи не так?

Ґольдштайн явно очікував цього удару. Він упіймав його руку і твердою правою вдарив худого хлопця у підборіддя, поклавши його на підлогу.

Двоє його друзів хотіли прийти на допомогу члену СА, але раптово зупинилися, коли Ґольдштайн витягнув з кишені свій «Ремінгтон».

— Не рухатися, — закликав їх Ґольдштайн. — І руки вгору.

Обидва хлопця послухалися, як і ті троє, що стояли позаду них.

Усі п’ятеро з тривогою дивилися на дуло пістолета.

— Ходімо звідси, — прошепотів Ґольдштайн Рату, — на вулиці ще багато цих хлопців, їх там ціла армія, ми не зможемо їх усіх перемогти.

Рат кивнув, відтягуючи Саллі Епштейна і Маріон Бозецькі назад, поки Ґольдштайн тримав людей із СА під прицілом.

Щойно вони підійшли до чорного виходу, як почули, як розбилося наступне вікно й пролунали два постріли. Хлопці знову взялися за старе, щойно на них перестав діяти виховний ефект, який спричиняв вигляд автоматичної зброї. Інтер’єр кафе «Райманн» врятувати вже не вдасться. Але Рат сподівався, що принаймні більшість гостей вийде звідти неушкодженими.

Не встигли вони дістатися до Кнезебекштрасе через кілька задніх подвір’їв, як він зрозумів, що ця надія була марною. Тут також усе було заповнене людьми з СА, а поміж них можна було помітити кількох хлопців в уніформі юних «Сталевих шоломів»{118}. Їх, мабуть, були сотні, скрізь можна було почути, як вони співали й кричали і час від часу розбивали вікна.

— Німеччино, прокинься! Хай згине Іуда!

Рат попрямував до стоянки таксі на Кудамм разом з Ґольдштайном, Маріон та Саллі Епштейном. Як не дивно, вони залишилися цілими. Можливо, тому що Ґольдштайн виглядав надто по-арійськи, а Маріон була надто світловолосою. Справжні сцени полювання відбувалися на Курфюрстендамм. Перелякані перехожі тікали від лютуючих головорізів СА, які переслідували їх та били довгими палицями, поки вони не падали на землю і не починали стікати кров’ю. Бандити в уніформі не соромилися бити навіть жінок і старих.

У Маріон зламався каблук на туфлі, і вона трохи відстала, як раптом Рат почув її крик. Чоловік із СА тримав її за волосся, замахнувшись на неї кийком. Ґольдштайн уже тягнувся до своєї зброї, коли інший член СА відтягнув свого приятеля на головний «парад».