Раптом мала підстрибує і з її плеча спадає чималий шмат снігу. І стає зрозуміло, що він сухий. Тому він і не тане, потрапляючи на тіло. Дівчинка здивовано роззирається довкола. Вона вперше в житті бачить сухий сніг. Хоче комусь розповісти про це, але несподівано посковзається і з жахом спостерігає, як її рука виривається з маминої долоні…

На цьому видіння завжди обривається. Що було до цього, що потім — невідомо.

Як невідомо і те, хто ця дівчинка? В яку Еру, на якій планеті вона жила чи може живе й зараз? Чому цей епізод знову і знову прокручується перед Арнікою як застрягла платівка? Прокручується постійно з одного й того самого місця без будь-яких змін. І якщо це лише колись побачена нею картинка — звідки тоді така чіткість кольорів, запахів звуків, відчуттів?

11. Нік

Вперше за багато днів Нік наважився розгулювати містом серед білого дня. Хоча, власне, він не розгулював, а йшов на зустріч з колишнім однокурсником Зіком Золотим Зубом. Зік найкраще з усіх його знайомих розбирався в комп’ютерах і коли Нік набрав його номер одразу відповів. Нікові дивовижно пощастило. Більшість його однокласників давно змінили номери телефонів, або взагалі не користувалися ними, а Зік таки залишив старий. Вони умовилися перетнутися в центрі мегаполісу в кав’ярні на розі вулиць Червоних Томатів і Кусючих Псів. Зік працював поруч в комп’ютерній фірмі, що обслуговувала організацію, назви якої він не знав.

Нік не одразу впізнав Зіка. Той погладшав, на голові з’явилась лисина, тільки золотий зуб продовжував тирчати на тому ж самому місці, що і в дитинстві. Помітивши однокурсника, Зік доброзичливо заусміхався.

— Друже, ну ти геть не змінився. Не те, що я роздобрів. — Зік поплескав себе по стегнам, — Бачу ти мене не впізнав. Це нікуди не годиться. Завтра ж запишусь в тренажерку. Як ти? Розповідай.

Вони пройшли за столик і замовили чаю з бадьяном і печиво.

Нік не став вдаватися в подробиці свого життя, сказав лише, що розлучений і дітей немає. Зік, схоже, був розчарований.

— Недобре це, чоловіку в такому віці парубкувати. Подумаєш розлучився — велика біда. Знайди собі когось; що ніхто не до вподоби?

— Та якось… — почав Нік.

— У мене є на прикметі одна дамочка, симпатична! Правда теж розвідна. Ти як до розлучених жінок ставишся?

Нік зайорзав на стільці. Він не знав, як швидше перейти до теми, яка його хвилювала.

— Погоджуйся — не пошкодуєш. Може по коньячку, га?

Нік заперечно похитав головою.

— Що, зовсім не п’єш? І що з тобою робити — з жінкою не живеш, спиртного не вживаєш — пропав чоловік. Ну Бог з ним, як хочеш, справа твоя. Так що ти там казав за консультація потрібна?