Колись придатна для життя голуба планета тепер несла загрозу усьому живому — озоновий шар вщент зруйнований, сонце пече нестерпно, дерев не залишилось, вода перетворилась на отруту, а повітрям не можна дихати без протигазу. Ті, кому вдалося вижити ховалися в підземеллях, але і це не рятувало, там існували свої віруси і бактерії, які викликали невідані досі хвороби. Мор сотнями косив мешканців підземних міст і ліків від цієї халепи поки що не знайшли. Всі відчували: якщо так буде й далі — вижити не вдасться нікому.

Тому той день став особливим для раси Ери Риб. Вони об’єдналися, аби одночасно різними мовами виголосити спільну молитву. За версією групи вчених вібрація, створена молитвою, мала сколихнути вищі сфери і призупинити катастрофу. Молитися мали на помості під величезним куполом, збудованим кращими будівельниками.

Дійство розпочали о 15-й по земному часу. Спершу нічого не відбулося. Дощ продовжував барабанити по куполу, цівки води стікали по стінам на землю, підтримуючи монотонний стукіт, який давно не стихав. Але за півгодини хмари розійшлися, небо прояснилося і з нього вирвався прозорий вихор. Прямісінько на купол летіла срібляста хмара, а в ній стояла… Богиня.

Зодягнута вона була по-божому — ані прозорих тканин вільного покрою, що міняли колір і текстуру, ані невидимих енергетичних скафандрів, що захищали ментальне тіло від негативних думок. Лише платтячко в дрібний горошок, колготки, і черевички червоного кольору. Такий одяг можна було побачити хіба що в ілюстрованих книгах дуже давньої епохи.

На прибулиці не було жодної родимої цятки, а очі її світилися свіжим голубим сяйвом.

— Ви… Богиня? — обережно запитав її англійською вчений, який організував спільну молитву.

І вона відповіла цією ж мовою, щоправда на якомусь древньому, очевидно божественному, діалекті. Втім, такому древньому, що ніхто навіть не міг згадати, кому він належав:

— Я — Арніка.

— Звідки ви?

Мовчання.

— ?… Як ви тут опинились?

— Срібний приніс мене сюди.

— Срібний, хто?

Мовчання.

Її відповіді все вирішили. В письменах Ери Риб значилося, що Арніка — священна квітка. Настане час і дівчинка з душею квітки прибуде у світ на Срібному Вершнику. Цей прихід покладе край катастрофам. Скептики, що не довіряли писанню, змушені були визнати свою поразку і змовкнути під загрозою страти.

Її нарекли Богинею, адже з її приходом дощі вщухли, вода спала і все повернулося на круги своя.

Тисячі років ні Боги, ні аватари не жили між людей і світ був нецікавим.

Але ось в цю Еру невідомо за які такі заслуги Богиня спустилася на землю, аби жити між людей, як усі смертні і це стало надзвичайною подією.