Людство, нажахане катастрофами, боялося навіть словом розгнівити Арніку. Тому жодного разу ніхто не наважився попросити у неї здійснити диво, або зцілення, чого вона, звичайно, робити не вміла. Та досить було вже й того, що з її появою відновився звичний клімат.
Сама Арніка ніколи не називала себе Богинею. На подібні звернення до неї лише зводила брови:
— Ви так нарекли мене. Я лише посланниця іншого світу, — і робила у повітрі рукою велике коло — зліва направо (а декому здавалося, що справа наліво).
Люди швидко сприйняли цей жест як божественний.
13. Нік
Удар прийшовся по потилиці, але Нік не вирубився. Він миттю оговтався, вхопив Грігора за зап’ястя і викрутив йому руки так, що ті аж хруснули, відібрав флешку. Айтішник тихо вив і пручався.
— Тихше, тихше, чувак, — спробував говорити зрозумілою Грігору мовою Нік. — Припустимо я знайшов її. Я зовсім не зобов’язаний відчитуватися перед тобою де.
Грігор одразу якось обм’як і відступив.
— Значить її таки винайшли. Але хто міг це зробити? Хто тебе прислав? Чий ти агент?
Нік спантеличено дивився на Грігора. Той махнув посинілою рукою:
— Зрозуміло, ти нічого не знаєш, ех, — він вхопився за голову, — Я мав зробити її першим, розумієш, я… Я потратив на це дні, ночі, роки… Я майже винайшов її.
Потроху ситуація для Ніка прояснялась. Ну й ну! Виявляється Грігор працював над цим винаходом.
Зрештою програміст заспокоївся:
— Хтось украв у мене ідею, неодмінно, інакшого пояснення я не бачу. — пояснив Грігор Ніку і голос його звучав уже не грізно, а жалібно.
— Не катай істерику. Розкажи все спочатку.
І Грігор розповів. Рік тому він почав роботу над носієм інформації нового покоління. І ось тепер, коли робота майже завершена він дізнається, що хтось створив точнісінько таку флешку, над якою працював він.
— Це крах, кінець світу, — торочив хлопець, обхопивши голову руками. — Всьому кінець.
— Скажи, навіщо було створювати таку флешку, яка не підходить до жодного комп’ютера?
Грігор подивився на Ніка як на придурка:
— Комп’ютер до неї створили мільйони років назад.