— Як? — здивування застигло в Нікових очах.

Грігор не відповів. Він набусурмачився і заходився копирсатися в залізяках, порозкиданих по кімнаті.

— Отже, це правда. — мовив сам до себе Нік.

— Ти про що? — без ентузіазму спитав Грігор.

Айтішник знову мав спокійний навіть дещо пофігістський вигляд. Схоже, змирився з інтелектуальною крадіжкою, а може щось замислив…

— Про рівень розвитку первісних людей. Виходить всі ці розповіді про патлатих невігласів, що жили в печерах, орали землю плугом і ходили на полювання з кам’яними сокирами — обман. Виходить їхній технічний розвиток був набагато вищим за наш?

Гіргор байдуже стенув плечима.

— Знаєш, я якось не дуже шарю в історії. У школі мені ледве натягнули мінімальний бал.

— І все-таки, ти стверджуєш, що мільйони років тому був створений комп’ютер, який сучасна цивілізація відтворити не здатна.

— Але ж не люди його створили…

— А хто ж тоді? — із завмиранням серця запитав Нік.

Грігор похитав головою:

— Це ж треба, щоб така річ і потрапила в руки такому ідіоту!

— Що ти маєш на увазі?! — сердито випалив Нік. Він відчував, що Грігор його починає дратувати.

Айтішник випростався і помахав перед носом Ніка материнським плато:

— Комп’ютер до неї — обитель Дев’яти Брам. Чув про таку?

— Це якийсь… — Нік запнувся.

— Так, саме те, що ти подумав. «Хто володар своїх почуттів, той живе щасливо в обителі дев’яти брам». Бхагавд Гіта. Глава 5. Шлях діянь у зреченні.

Нік відчув як світ закружляв перед його очами і щоб не втратити рівновагу вхопився за ручку дверей.

— Хто ж тоді автор тексту, записаного на цій флешці? — видихнув він.