— Ну гаразд. Це епоха революцій і громадянських війн. Вони прокотилися майже по всіх країнах. А в такі періоди не жаліють нікого — ні жінок, ні дітей. Відірвані голови, перерізані горлянки, випущені кишки — такі ознаки епохи. Що ж до науковців і провидців, то їх живцем спалювали на вогнищах, а жінок і дітей четвертували лише за те, що вони поклонялись іншим ідолам, аніж їхні кати. Кровожерливість людей дійшла до того, що їм мало було убивати, вони вигадували усілякі тортури — як от розп’яття під палючим сонцем…

— Страхіття, — прошепотіла Арніка.

— Я ж вас попереджала — епоха примітивних невігласів.

— Але найгірше було те, що люди не зростали морально і духовно, а витрачали життя лише на створення матеріальних благ і екзотичних задоволень.

— І що в цій ері зовсім не було просвітлених?

— Чому ж, були, але їм не солодко жилося серед невігласів. Тому вони усамітнювалися в горах. Деякі, щоправда, намагалися принести світло істини в цю жорстоку епоху. Проте їх доля незавидна.

— Ось чому він йшов в гори, — прошепотіла Арніка.

— Що ви сказали? — запитала жриця.

— Нічого, — Арніка поспішно захитала головою, — Але чи були якісь періоди перемир’я в цю еру?

— Так, в деяких містах пристрасті вщухали на 10–20 років, інколи на півстоліття. Але потім спалахували з новою силою.

— А ця Ера мала щось подібне з нашою?

Жриця на мить замислилась, потім мовила:

— Дещо таки було… Але потім воно зникло.

— Як давно? — перепитала Арніка.

Але жриця немов не почула її. Підозра закралася в думки Арніки і вона сиділа не ворушачись, готова ловити кожне слово жриці. А жінка мовчки дивилась на язики полум’я:

— І справді, не так давно, — сказала вона нарешті, — наша епоха теж була жорстока, доки ми не навчились переписувати минуле.

— Пе-ре-пи-су-ва-ти ми-ну-ле? — по складам повторила Арніка.

— Так. Хіба ви не знали? Адже в нашій ері кожен в змозі виправити свої помилки, прожити, так би мовити, на чистовик. Це стало можливо з вашою появою, як і безперервний контакт з померлими, якому я сприяю.

19. Нік

Так ось який він — наскальний монастир, обитель вітрів, мрія альпіністів і відлюдників… Неприступний, висічений з каменю, височить він над прірвою і нагадує гострозорого орла, що чатує на здобич.