— Але ви то жива. Можу віддати голову на відсіч. — мовив Нік.

Дівчина сумно усміхнулась.

— Наполовину. Здається частину від мене відтяли назавжди, — мить вона помовчала, потім продовжила, — тобі треба втрапити до Раю.

— Але як? — запнувся Нік.

— Більше нічого не питай.

— Все-одно не скажеш, бо не можна? — уточнив він.

— Бо не знаю, Ніку. В мені живе якась сила. Але це спляча сила. Вона ніби чекає пробудження. Можливо, якби вона прокинулась, я змогла б повернути ту частину себе, яку втратила.

Вона подивилась в небо.

— З твоєю появою щось змінилось. Здається, ніби я тебе знала раніше.

— Як дивно, — зітхнув Нік і глянув на Арніку. — Це неможливо.

— Отже, прямуватимеш до Раю… — підсумувала вона.

Нік мовчки кивнув.

— Я спробую тебе захистити. Але не знаю чи вдасться. Відстань далека. Проте, якусь частину шляху ти можеш пройти невидимим.

— Як тобі це вдасться?

— В мене є сила. Я сама не розумію, коли вона з’явилась і звідки. Це лише половина сили. Якби я могла розшукати іншу частину, мої можливості зросли б.

Дівчина надовго замовкла, а потім раптом випалила:

— Маю для тебе послання. — нахилилась ближче і прошепотіла, — Найстарший провалиться під лід новий старий очолить світ.

22. Арніка

Щойно Арніка повернулась у своє помешкання служниці переказали їй, що її хоче бачити пророчиця. Може вже довідалась про появу Ніка в Ері Риб? На серці неприємно зашкребло.

Щось підказувало дівчині, що мовитиме пророчиця саме про нього і розмова буде не з легких. Якби могла — не йшла б на цю зустріч. Тому й відміняла її кілька раз. Проте подальші відкладини могли видатись підозрілими. Вона зітхнула, глянула в дзеркало, поправила 62 наплетені на голові кіски і зробила крок у прочинені двері.