— Що ти кажеш, жодному живому не увійти до Раю, — мовила Арніка і спохватившись, що відповіла надто емоційно, збайдужіло глянула пророчиці в очі.

Жінка відвела погляд:

— Це незвичайний чоловік, — мовила вона, — і в появі його тут є щось містичне.

— Не перебільшуй.

— Є ще дещо.

— Що саме, пророчице?

— Наші системи спостереження не одразу його помітили. Він жив тут близько тижня під чиїмось прикриттям. Отже: він під покровом якоїсь сили.

Всередині у Арніки все стислось.

— Зачекай, він з іншої Ери. Можливо їхні технічні досягнення роблять їх невидимими для інших?

— Ні, — пророчиця похитала головою. — Я вловила цю силу, вона божественна.

Арніка повела плечима. Невже вона здогадалася? Що ж тепер?

— Під чиїм же він покровом?

Пророчиця уважно дивилась на дівчину.

— Я не багато знаю про устрій світу. Але дещо більше від простих смертних. У світі багато різних сил, не всі божества білі, не всі гуманні.

— Що ж нам робити?

Пророчиця помовчала, потім мовила з притиском:

— Накажіть знищити його як такого, що загрожує світобудові.

— Знищити? — зойкнула Арінка, — Але як… Хіба він у чомусь винен?

— Ми не знаємо його планів. Якщо він дістанеться до Раю і змінить світовий устрій, це питання більше не постане. Правда завжди на боці переможця.

— А якщо цей Нік виконує божественну місію? Ти ж сама казала — ми не знаємо, яка сила йому покровительствує.