Частина 3

Частина 3

1

Коли Севен, перша і найпрудкіша помічниця Срібного, нарешті поминула усі охоронні системи і опинилася перед босом, той якраз цідив золотистий чай найвищого ґатунку, зібраний на плантаціях Цейлону.

— О, Севнен, нарешті, — мовив він артистично, — голубко, налий собі чаю. — зі свіжого врожаю, вчора доставили спецрейсом. Спробуй — не пошкодуєш такий букет, а аромат…

— Скажіть від кого увесь цей захист? — перейшла у наступ Севен. І її блакитні очі спалахнули холодним сяйвом. — Ви мене в чомусь підозрюєте?

— Облиш, квітко моя, — гортанно проспівав Срібний. — Місце сили — секретний об’єкт. Сюди не може ступити нога жодного нашого ворога — його просто знищить енергетичний розряд.

— Тоді навіщо все це?

— Ці перевірки — банальна формальність. Вони були встановлені ще до мого намісництва, аби відмінити їх потрібно рішення Трьох. Ти ж знаєш як складно мені домовитися з братами. Нехай вже лишається все як є.

— Коли так, то чи вкрай потрібно було кликати мене сюди? Могли б зустрітись в менш засекреченому місці… — невдоволено буркнула Севен.

— Тобі дуже пощастило, Севен, сюди втрапляють одиниці. Тут святая святих. Звідси, з лабораторії, здійснюється управління всіма ерами. І зараз ми з тобою тут лише удвох — запам’ятай цю мить.

Дівчина скривилась. Вона ненавиділа пафос.

— Для чого Ви забрались в цю лабораторію? Хочете змінити хід історії в котрійсь з ер?

— Севен, ти мене маєш за самодура? Навіщо мені щось змінювати? Найцікавіше в історії — імпровізація.

Севен хмикнула.

— Доки в історії не з’явиться хтось могутніший за Вас.

— Хто може бути могутніший за Нас, Севен, — спитав він вкрадливо, — ти знаєш щось, чого не знаю я?

— Та ні, це були філософські роздуми вголос.

— Лише тут, Севен, лише тут я поза зоною досяжності моїх надокучливих братів. Вони, щоправда, теж мають доступ в лабораторію, але не думаю, що комусь із них спаде на думку… — Срібний примружився.

— Отже, Ви ховаєтесь від ваших братів.