Севен підскочила до планшету:

— Де? Я нічого не бачу. Вам напевно привиділось.

— Мені не повилазило! Щойно, щойно я бачив його у сфері.

— Але як?

— Напевно він зняв на мить окуляри і я його вловив, тепер він знову їх одягнув, тому ми його не бачимо, — репетував Срібний, — Знайди його, ліквідуй, скинь на землю негайно!!!

— Заспокойтесь, без Сувою він нічого не вдіє. Він не становить ніякої небезпеки.

— Він міг прихопити ксерокопію сувою з Дерева пізнання Добра і Зла. Якщо він втрапив сюди, значить в Раю він вже побував.

— Але ж Ви знаєте, що ксерокопії не редагуються. Зміст можна змінити лише в оригінальному Сувої.

Срібний опанував себе, але голос його ще тремтів:

— Севен, він не повинен увійти в лабораторію. Ти зрозуміла?

Севен хитнула головою.

4

— Можете проходити. — дозволила металічка, — блакиті ваших очей достатньо для перетину кордону.

Нік розгублено рушив довгим коридором кольору сталі, намагаючись нічим не виказати, що тут вперше.

Та рішення машини-охоронця змусило його замислитись.

Невже він бував в Місці Сили раніше? Але коли, за яких обставин? Він не пригадував. Швидше за все машину ввела в оману ця незбагненна фраза, яка супроводжувала його повсюди і виявилась гаслом. Але як тоді пояснити позитивний результат сканування зіниць?

Всередині Місце Сили виявилось більшим, ніж зовні.

Картини, що відкривались очам, атмосфера, все довкола раптом почали здаватися знайомими.

Але цього бути не могло. Він знав, що досі ніколи не відвідував цього місця.

Час ішов, Нік рухався, а коридори все тягнулися вперед і вперед.