– І яким чином це робить зразок безпечнішим у його руках? – запитав представник АЗП, але Голден вже зрозумів хід Міллерових думок:

– Вони можуть переглянути своє бажання збити мене, коли знатимуть, що на борту протомолекула і записи «Протоґену».

– Ніяким не зробить, – відповів Міллер, – але це зробить місію більш реальною. До того ж, він ідеаліст. Запропонуйте Голдену його вагу в золоті – і він просто звинуватить вас у хабарі.

Наомі засміялася. Детектив кинув погляд на неї, посміхнувся кутиком рота і повернувся до Фреда.

– Ви вважаєте, що йому варто довіряти, а мені ні? – запитав генерал.

– Я більше про команду думаю, – пояснив Міллер, – їх у Голдена жменька, зате віддана. Люди вважають його праведником, і себе також.

– За мною теж ідуть люди, – сказав Фред.

Фредова посмішка була втомленою і непробиваємою.

– В АЗП багато людей, – відрубав капітан.

– Ставки занадто високі, – відповів Фред.

– Ви обрали неправильну кар’єру, якщо міркували про безпеку – я не кажу, що це чудовий план. Просто кращого немає.

Щілинки Джонсонових очей були сповнені розчаруванням і злістю. Він хвилину тихо ворушив щелепами, тоді мовив:

– Капітане Голдене? Після всього того, що я зробив для вас і вашої команди, ви розчарували мене своєю недовірою.

– Якщо людська раса продовжить своє існування ще місяць після цього епізоду, я принесу свої вибачення, – відповів Голден.

– Забирайтесь зі своєю командою на Ерос, поки я не передумав.

Джим підвівся, кивнув Фреду і вийшов. Наомі рухалася поруч.

– Ого, ми пройшли по лезу, – видихнула старпом.

Коли вони полишили офіс, Голден сказав:

– Я думав, що Фред був за крок від того, аби наказати Міллеру застрелити мене.

– Міллер на нашому боці. Ти цього ще не второпав?