Це був найприємніший, найніжніший засіб для контролю натовпу в арсеналі. Звісно, у кого слабкі легені – той постраждає, але за пів години усі будуть у розслабленому ступорі і з відлетівшим дахом. ННЛП разом з ТГК ніколи не використовувались Міллером в роботі на Церері. Замов цю суміш на склад – і її б швиденько розтягнули для офісних вечірок. Джо спробував відшукати заспокоєння у цій думці. Ніби це компенсує мрії і працю за все життя.

Поряд з ним зареготав Діоґо.

Команді знадобилося три години, аби закінчити первинну зачистку судна, і ще п’ять, аби відшукати усіх безбілетників, що заховалися поміж трубопроводами, в прихованих кімнатах і чекали об’явитися в останню хвилину, щоб саботувати місію. Коли їх у сльозах витягували з корабля, Міллер цьому дивувався, адже він рятував їм життя. Якби єдине, що він зробив у житті, – це утримав Джонсона кинути купу невинних людей на наглу смерть, аби не дати внутрішнім планетам висадитися на Ерос – то й це було б досить непогано.

Як тільки голова групи безпеки дав сигнал, спеціалісти АЗП перезапустили маніпулятори і транспорт, відновили роботу систем після сотні актів саботажу, який мав на меті не дозволити запустити двигуни «Нову», і забрали цінне обладнання. Джо побачив підйомники, здатні вмістити п’ять рядів контейнерів, здатні переміщати механізми, які взагалі неможливо підняти. Доки були зайняті, як церерські у пік зміни. Міллер мріяв побачити свою стару когорту, яка б походжала поміж вантажниками та трубами ліфтів, забезпечуючи мир.

У моменти тиші він вмикав на терміналі трансляцію з Ероса. В його дитинстві була артистка на ймення Жила Сорормая. Наскільки він згадав, вона умисно пошкоджувала носії даних, а потім пропускала їх вміст через своє музичне приладдя. Вона вскочила в халепу, коли якась частина приватного коду потрапила до її музики і була опублікована. Міллер не був перебірливим і зрозумів дві речі: всесвіт мав би бути кращим місцем, і ще одному недоумку варт знайти справжню роботу.

Слухаючи «Радіо «Вільний Ерос»», як він називав трансляцію з зараженої станції, детектив міркувував, чи не був занадто суворий до старої Жили. Зойки, перехресна балачка, потік пустого етеру, підкреслений голосами, звучав жаско і привабливо. Як і потік пошкоджених даних, це була музика зламаності.

...аскуігаре іль пас е че поссано сентірсі мегліо…

…жа мін а ноусіват куоллейста я халментаа кохтало пакоттаа хвилин я сі сконі…

…роби що маєш…

Він слухав потік годинами, вихоплюючи голоси. Одного разу цілий шмат було зібгано, пошкоджено на початку і в кінці, мов якесь залізяччя працювало на межі виходу з ладу. Лиш після закінчення Міллер подумав, що періоди тиші були азбукою Морзе. Він обперся на переборку, неосяжна маса «Нову» височіла над ним. Корабель лиш наполовину був готовий, а його вже обрали для заклання. Жулі сиділа поруч, піднявши очі вгору: волосся плавало навколо обличчя, а очі не втомлювались посміхатися. Які б з витребеньок уяви не утримували Жулі Андромеду Мао від появи у вигляді трупа, він був їм щиро вдячний.