– Кеп, Ерос знову рухається.

– Слідкуй за ним, дай мені курс і мчи за ним так швидко, як можеш, – скомандував Джим, повернувшись до свого пульту. – Амосе, повертайся в інженерний. Якщо ти ще раз полишиш пост без прямого наказу, я попрошу старпома забити тебе до смерті розвідним ключем.

Замість відповіді було чути лише, як люк зашипів, відкриваючись, і бахнув, закрившись.

– Алексе, – звернувся до пілота Голден, вдивляючись у потік даних, який «Росінант» приймав з Ероса, – скажи мені щось.

– У бік Сонця – це єдине, в чому можна бути певним, – відповів марсіянин спокійним професійним тоном. Коли Джим служив на флоті, він одразу став офіцером. Він ніколи не відвідував школу військових пілотів, але знав, що роки тренувань розділили мозок Алекса на дві частини: проблеми пілотування, а все інше вторинне. Слідування за Еросом і пошук його курсу було первинним. Інопланетяни з-поза меж Сонячної системи, які намагаються знищити людство, не були проблемами пілотування і могли зачекати, поки він не вийде з кокпіту. Потім він міг отримати нервовий зрив, але доти Алекс продовжував виконувати обов’язки.

– Повернись на п’ятдесят тисяч кілометрів і тримай постійну дистанцію, – наказав капітан.

– Гм, – зреагував пілот, – тримати постійну дистанцію може бути проблематичним, кепе. Ерос щойно зник з радарів.

Джиму заціпило в горлі.

– Повтори?

– Ерос щойно зник з радару, – пілот все ще вимовляв фразу, а Джим уже вивів на свій екран панель сенсорів, аби перевірити самому.

Телескопи показували планетоїд на його новому шляху до сонця. Термальне зображення демонструвало температуру, ледь теплішу за оточуючий вакуум. Дивна трансляція з голосами і безумством, що надходила зі станції, теж була присутня. Але радар казав, що там нічого немає.

Магія, мовив тихий голос у його голові.

Ні, не магія. У людей теж є кораблі-стелс. Це просто питання поглинання енергії радару, а не відбивання її. Ерос продемонстрував, що він здатен швидко рухатися і оперативно маневрувати, а тепер став невидимий для радару. Цілком можливо, що мутант завбільшки зі скелю повністю зникне.

«Росінант » почав наздоганяти Ерос і, як результат, гравітація різко зросла.

– Наомі?

Вона оглянулась. В її очах все ще був страх, але вона тримала себе в руках. Поки що.

– Джиме?

– Зв’язок? Чи не могла б ти…

Розчаруваня на її обличчі було найзаспокійливішою річчю за останні години. Вона перевела зв’язок на його пост, і капітан відкрив запит на з’єднання.