– Як ти можеш бути таким спокійним?

– Паніка не допоможе. Ми маємо зрозуміти, що відбувається, перш ніж скласти гідний план. Будь ласка, переведи зв’язок на мене.

– От лайно, – сказав Амос, піднявшись на місток. Люк за ним зачинився з різким звуком.

– Я не пам’ятаю, щоб віддавав вам наказ залишити пост, моряк, – мовив Голден.

– Гідний план, – вимовила Наомі так, наче це були слова іноземною мовою, які вона ледь зрозуміла, – гідний план.

Амос гепнувся в крісло з такою силою, що гель ледь спромігся утримати його від відскоку.

– Ерос же ж, курва, таки чималий, – мовив він.

– Гідний план, – тихо, на цей раз собі під ніс, промовила Наомі.

– Нє, типу справді, курва, чималий, – перефразував Амос. – Ви знаєте, скільки було потрібно енергії, аби закрутити цю скелю? Тобто це зайняло роки.

Голден надів гарнітуру, щоб притишити голоси Амоса і Наомі, та знову викликав пілота:

– Алекс, чи Ерос знову змінює швидкість?

– Ні, кеп. Сидить на місці, мов кам’яний.

– Добре. Бо тут у Наомі і Амоса трохи баки забило. Як у тебе справи?

– Не спущу рук з керування, поки цей виродок десь поряд у моєму космосі, це вже точнісінько.

Дякувати Богу за військовий вишкіл, подумав Джим, а вголос сказав:

– Добре, тримай нас на постіній дистанції у п’ять тисяч кілометрів, поки я не віддам іншого наказу. Дай знати, якщо він ще хоч на дюйм зрушить.

– Прийнято, капітане.