– Мені це невідомо, – відповів Міллер. Його голос звучав схвильовано, зацікавлено. В ньому було більше життя, аніж Голден чув будь-коли від колишнього копа.

– Можливо, протомолекула хоче туди потрапити і грається з нею. Жулі була не першою інфікованою, але стала першою, кому вдалося кудись дістатися. Можливо, вона якийсь насіннєвий кристал, і все що, протомолекула робить, засновано на ній. Я цього не знаю, але я розберуся. Мені треба просто її знайти і поговорити.

– Тобі потрібно доставити той заряд до контрольного центру і прибрати палець з кнопки.

– Я не можу цього зробити, – відповів Міллер. Тому що, звісно, він не міг.

«Це вже не важливо, – думав Джим, – менш ніж за тридцять годин ви обоє перетворитеся на радіоактивний пил».

– Добре. Ти в змозі відшукати свою дівчину менше ніж за… – капітан попросив «Росі» перерахувати час до зіткнення прибуваючих ракет, – двадцять сім годин?

– Чому? Що станеться за двадцять сім годин?

– Земля запустила увесь свій міжпланетний ядерний арсенал по Еросу декілька годин тому. Ми просто увімкнули транспондери на п’ятьох транспортах, які ви пришвартували на поверхні. Ракети наводяться на них. «Росі» розрахував двадцять сім годин підльотного часу, спираючись на поточну криву прискорення. Марсіянські і ООНівські флоти йдуть сюди, аби простерилізувати простір після вибуху. Упевнитись, що ніщо не вижило і не уникло вогню.

– Боже.

– Отож, – зітхнув Голден, – пробач, що зразу не сказав. Тут багато чого відбувалося, і це просто вислизнуло з пам’яті.

Настала ще одна довга пауза.

– Ти можеш їх зупинити, – сказав детектив, – вимкни транспондери.

Джим крутнув своє крісло так, аби бачити Наомі. Її обличчя виражало те саме «що він тільки що сказав?», що і Голденове. Вона перевела медичні показники на свій пульт, потім наказала медико-експертній системі «Росі» провести повне медичне обстеження. Сенс був зрозумілим. Вона вважала, що з Міллером щось не те, але спираючись на показники, могло проявитися не одразу. Якщо він заражений протомолекулою, то вона може використовувати його як останній відчайдушний спосіб ухилитися…

– Без варіантів, Міллере. Це наш останній постріл. Якщо ми не влучимо, то Ерос вийде на орбіту Землі і заллє все брунатною жижею. Ми на такий ризик не підемо.

– Слухайте, – його тон змінився на щось середнє між благанням і роздратуванням, – Жулі тут. Якщо я зможу знайти її, знайти можливість з нею поговорити – я можу зупинити це без боєголовок.

– Що, ласкаво перепросиш протомолекулу не інфікувати Землю, хоча вона для цього і була створена? Звертатимешся до її кращих інстинктів?