Простягнув руку, аби увімкнути зв’язок і викликати «Раві», аж тут заблимав сигнал вхідного повідомлення. Встановив зв’язок, і за секунду по цьому голос Макбрайд сказав:

– «Росінант», припиніть маневри, відкрийте зовнішній люк і приготуйтесь до абордажу.

Голден насупився на консоль. Що за дивний жарт?

– Макбрайд, це Голден. Що за дивний жарт?

Відповідь надішла різким тоном, який аж ніяк не підбадьорював:

– Голдене, відкривайте ваш зовнішній люк і готуйтесь до абордажу. Якщо я завважу, як активується хоч одна оборонна система, я дам по вам залп. Це зрозуміло?

– Ні, – сказав він, більше не маючи змоги приховувати стурбованість, – не зрозуміло. І я не дам вам висадитись на мій корабель. Що з біса відбувається?

– Я маю наказ від командування ООН взяти під контроль ваше судно. Вас звинувачено у втручанні у військові операції ООН, незаконному розпоряджанні військовим майном ООН і цілому переліку додаткових злочинів, які я не потурбуюсь вам зачитувати. Якщо ви не здастеся негайно, ми будемо змушені відкрити вогонь.

– Ох, – відповів Голден. ООН помітили, що їхні ракети змінили курс, спробували їх перпрограмувати, і зрозуміли, що ракети їх не слухають.

Вони засмутилися.

– Макбрайд, – відповів Джим за хвилину, – абордаж не призведе ні до чого доброго. Ми не можемо віддати вам ці ракети назад, та й у цьому більше нема потреби. Вони просто трохи змінили курс.

Сміх Макбрайд прозвучав радше як гавкіт злого пса, що от-от укусить.

– Трохи змінили курс? – перепитала вона. – Ви передали три тисячі п’ятсот сімдесят і три міжпланетні балістичні ракети з надкритичною плазмою в руки зрадника, обвинуваченого у війскових злочинах!

Це вимагало цілої хвилини:

– Ви маєте на увазі Фреда? Я вважаю, що «зрадник» це занадто…

Макбрайд обірвала його:

– Деактивуйте фальшиві транспондери, які завели геть наші ракети, увімкніть транспондери на поверхні, або ми відкриємо вогонь по вашому кораблю. У вас десять хвилин на виконання.

Зв’язок клікнув, обірвавшись. Голден втупився в консоль з чимось середнім між невірою і обуренням, потім знизав плечима і вдарив по кнопці бойового посту. Палубне світло по всьому судну набуло злого червоного кольору. Попереджувальний клаксон прозвучав тричі. Менше ніж за дві хвилини трапом у кокпіт біг Алекс, а за півхвилини по тому Наомі закинула себе на місток.

Алекс заговорив першим.

– «Раві» за чотириста кілометрів. Ладарна система повідомила, що торпедні апарати відкриті і ми на прицілі.