Коли я підійшла і стала поряд з ним, він поклав руку на дверну ручку і раптово посміхнувся, ніби ми найкращі друзі. Швидкість, з якою він увімкнув чарівність, мене лише охолодила.
Паркер відчинив двері, тримаючи їх для мене, щоб я могла пройти. Звичайно, він триматиме двері та буде посміхатися — тепер, коли були свідки. Кімната була повна астронавтів, їх дружин та репортерів, щоб побачити і записати запуск нового класу космічних кораблів.
Клемонс обернувся, одна з сигар жевріла в його руці.
— Ось і вона. Панове, привітайтесь з Ельмою Йорк. Одна з наших комп’ютерщиць, яка відповідальна за розрахунки, які визначили потенціал двигуна Сіріус. Доктор Йорк — також наш найновіший космонавт.
У кімнаті стало гаряче. Холодно. Гаряче. Я, мабуть, недочула. Звичайно, спочатку вони мені це скажуть.
Спалахнули фотоспалахи. Осліпили мене. Я не могла дихати.
Космонавт.
Кімната закрутилася навколо мене так, ніби я була прив’язана до крісла центрифуги. Дихання стиснулося. Мій зір потемнів по краях.
Космонавт.
3.14159265359… Хтось сказав моє ім’я. Якщо я знепритомнію, що подумають люди? Паркер хотів би цього.
Космонавт.
Чорт візьми, чому вони не сказали мені про це раніше? Ви б не осліплювали когось чимось подібним, якби не хотіли побачити його виразу обличчя…
Паркер. Паркер, мабуть, запропонував це.
Хтось знову сказав моє ім’я, і я повернулася на голос. У кімнаті було розмиття звуку і світла. Не вистачало повітря. Тримай очі відкритими. Продовжуй говорити. Це було лише чергове випробування.
— Панове… — Я боролася з силою тяжіння, щоб підняти руки. — Панове, якщо ви всі говорите разом, я вас не чую.
Вони ігнорували мене і постійно кричали один перед одним. — "Коли ви полетите у космос?" — "Що думає ваш чоловік з цього приводу?" — "Як відчувати себе астронеткою?"
Цей голос належав круглолицій, лисій людині з розв'язаною краваткою.
— Астронеткою? Це звучить так, ніби я повинна диригувати хором. — Сміх підштовхнув мене, і я десь знайшла посмішку. — Тож, будь ласка, я просто космонавт.
Просто космонавт. Ха. Я була проклятим космонавтом. Не те, щоб вони це надрукували.
— Тепер, так… ви справжня леді-астронавт від містера Чарівника. — Паркер геніально посміхнувся біля мене. — Ми б не хотіли, щоб хтось про це забував.