— Прокуси і пий, Мюрізе. Інакше загинеш.

Мюріз завагався, а тоді злісно вкусив Лето за палець.

Лето стежив за горлянкою чоловіка, побачив конвульсивне ковтання, відвів ножа й повернув його Мюрізові.

— Вадкюаз, — сказав Лето. — Ти візьмеш мою воду не раніше, ніж я ображу твоє плем’я.

Мюріз кивнув.

— Твій пістоль там, — вказав Лето, кивнувши підборіддям.

— Тепер ти мені віриш? — спитав Мюріз.

— А як інакше я зможу жити з Вигнанцями?

Лето знову побачив лукавий вираз у Мюрізових очах, але цього разу він просто розмірковував, оцінюючи вигоду. Чоловік обернувся з різкістю, яка свідчила про таємні рішення, підібрав мауля-пістоль і повернувся до сходинок із крила.

— Ходімо, — промовив він. — Ми надто довго зостаємося у хробаковому лігві.

Майбутнє у передзнанні не завжди може бути обмеженим правилами минулого. Нитки існування переплітаються згідно з багатьма невідомими законами. Майбутнє, побачене в передзнанні, наполягає на власних правилах. Вони не узгоджуються ні з дзен-сунітським, ні з науковим порядком. Передзнання будує відносну цілісність. Вона вимагає зусиль у цю мить, завжди перестерігаючи, що ви не можете вплести кожну нитку в тканину минулого.

Мюріз вів орнітоптер, легко пролітаючи над Шулохом, що свідчило про його багатий досвід. Лето сидів поруч із ним, відчуваючи позаду присутність озброєного Бехалета. Тепер усе трималося на довірі й тонкій нитці його видіння, за яку він ухопився. Якщо це не вдасться — Аллагу акбар. Інколи треба підкорятися вищим наказам.

Гора Шулоху посеред пустелі справляла враження. Те, що її не позначали на картах, свідчило про чималі хабарі та численні смерті, безліч друзів на високих посадах. Лето бачив у серці Шулоху улоговину, оточену стіною скель, і каньйони-тупики, що вели до неї. Нижня частина цих каньйонів густо обросла лутигою та соляними кущами, а зовні їх обрамляли віялолисті пальми. Це вказувало на багату водою місцевість. Пальмове листя накривало зверху грубі курені з гілок кущів та меланжевого волокна. Вони нагадували зелені ґудзики, розкидані на піску. Так жили вигнанці з Вигнанців, ті, що вже не могли впасти нижче, крім як у смерть.

Мюріз приземлився в улоговині поблизу підніжжя одного з каньйонів. На піску, просто перед ’топтером, стояла окрема будівля під стріхою з пустельної лози й листків бейато, перевитих термічно обплавленими смугами меланжевої тканини. Ця жива копія перших примітивних диститентів свідчила про деградацію частини мешканців Шулоху. Лето знав, що ця будівля пропускає вологу, а вночі там буде повно нічних кровопивців із довколишнього чагарнику. Так жив його батько. І бідна Сабіха. Отак її покарано.