На якусь мить він замислився. Потім підняв голову, узяв доволі грубі руки Сури Нові у свої і сказав:

— Нові, я не хочу, щоб ти чогось боялася. Я тобі поясню. Ти розумієш, що побачила небезпеку (або те, що вона може бути) з виразу мого обличчя так точно, ніби можеш читати мої думки?

— Правда?

— Я можу читати думки краще, ніж ти. Саме це вчаться робити науковці, і я дуже добрий науковець.

У Нові розширилися очі, вона забрала свою руку. Здається, навіть затамувала подих.

— То ви можете читати мої думки?

Гендібал поспішно підняв палець.

— Ні, Нові. Я не читаю твої думки, хіба тільки тоді, коли мушу. Я не читаю твої думки.

(Він розумів, що насправді бреше. Неможливо було бути разом із Сурою Нові й не розуміти загальний напрям деяких її думок. Для цього навряд чи потрібно бути другофундатором. Гендібал відчув, що от-от почервоніє. Але навіть від гамішки таке ставлення йому лестило… І все ж її потрібно заспокоїти суто з гуманних міркувань…)

— Я можу також змінювати думки людей, — сказав він. — Можу змушувати людей відчувати образу. Можу…

Але Нові похитала головою.

— Як ви все це можете, пане? Руфірант…

— Забудь про Руфіранта, — роздратовано відповів Гендібал. — Я міг зупинити його в одну мить. Змусити його впасти на землю. Міг змусити всіх гамішів… — Він перервав себе: йому стало ніяково, що він вихваляється, намагаючись вразити цю провінціалку. А вона все одно хитала головою.

— Пане, — сказала вона, — ви стараєтеся, щоб я не боялася, але я не боюся, хіба що за вас, тож не треба. Я знаю, що ви великий науковець і можете змусити цей корабель летіти крізь космос туди, де будь-хто інший зміг хіба загубитися. Ви користуєтеся машинами, яких я не розумію і жоден гаміш не зрозуміє. Але вам не потрібно казати мені про ці сили свого розуму, яких точно немає, бо всі ці речі, які ви, кажете, могли б зробити з Руфірантом, ви не зробили, хоча були в небезпеці.

Гендібал скривив губи. «Годі про це», — подумав він. Якщо ця жінка наполягає, що не боїться за себе, то нехай так і буде. Проте йому не хотілося, щоб вона вважала його слабаком та хвальком. Просто не хотілося.

— Якщо я не зробив нічого Руфірантові, то тому, що я цього не хотів, — відповів він. — Нам, науковцям, заборонено щось робити гамішам. Ми гості у вашому світі. Розумієш?

— Ви наші пани. Ми це завжди кажемо.

Гендібал на мить відволікся.

— А чому ж тоді цей Руфірант на мене напав?

— Не знаю, — просто відповіла вона. — Не думаю, що він розуміє. Він точно скажанів… ой, оскаженів.