— Вони називають себе Фундацією. Ти колись чула про Фундацію?

(Він спіймав себе на тому, що йому стало цікаво: що гаміші знають і чого не знають про Галактику й чому Спікери ніколи не замислювалися над такими речами? А може, це лише він не замислювався над таким… лише він припускав, що гамішів не цікавить нічого, крім копання в землі?)

Нові замислено похитала головою.

— Ніколи про неї не чула, пане. Коли вчитель навчав мене букв — тобто вчив читати, — він розповідав, що є багато інших світів, і промовляляв назви деяких з них. Він казав, що наш гаміський світ правильно звався Трентор і колись правив усіма світами. Він казав, що Трентор був укритий блискучим залізом і мав імператора, який був паном над усіма.

Вона подивилася на Гендібала з якоюсь сором’язливою веселістю.

— Але я в ці оповідки здебільша не вірю. Ці розповідачі багато чого розказують у залах зборів, коли настають довші ночі. Як я була маленькою дівчинкою, то вірила їм усім, але коли подорослішала, то побачила, що більшість із цих розповідей неправдиві. Тепер я мало в що вірю; мабуть, і взагалі ні в що. Навіть учителі розповідають небилиці.

— Та все ж таки, Нові, оця вчителева історія — правда. Але це було давно. Трентор справді був укритий металом і мав імператора, який правив усією Галактикою. Але тепер є народ Фундації, який колись правитиме всіма світами. Вони весь час сильнішають.

— І вони всім правитимуть, пане?

— Не відразу. Через п’ятсот років.

— І вас теж підкорять?

— Ні-ні. Вони будуть правити світами. Ми будемо правити ними задля їхньої безпеки й задля безпеки всіх світів.

Нові знову насупилася.

— Пане, — сказала вона, — а цей народ Фундації має багато таких дивовижних кораблів?

— Гадаю, що так, Нові.

— А інші речі, які дуже… дивовижні?

— У них є потужна зброя всіх видів.

— То хіба, пане, вони не можуть захопити всі світи зараз?

— Ні, не можуть. Ще не час.

— Але чому? Пани їх зупинили б?

— Нам не довелося б це робити, Нові. Навіть якби ми нічого не робили, вони не змогли б захопити всі світи.