— В атмосфері багато вільного кисню. Без стійкої рослинності такого не буває.

— А як щодо розумного життя?

— Аналіз радіохвиль покаже. Звичайно, тут може бути розумне життя, яке закинуло технології, але це дуже малоймовірно.

— Такі випадки були, — сказав Пелорат.

— Повірю вам на слово. Це ваша парафія. Проте навряд чи на планеті, яка відлякала Мула, жили б самі лише вцілілі селяни.

— У неї є супутник? — запитав Пелорат.

— Так, є, — недбало відповів Тревіз.

— Якого розміру? — Пелоратів голос обірвався.

— Не можу сказати точно. Мабуть, кілометрів сто в діаметрі.

— От трясця, — із сумом сказав Пелорат. — Я волів би мати кращий набір лайливих слів під рукою, мій любий друже, але це ж міг бути один маленький шанс…

— Хочете сказати, що якби в неї був гігантський супутник, це могла бути й сама Земля?

— Так, але це точно не вона.

— Ну, якщо Компор має рацію, Землі все одно не місце в цьому регіоні Галактики. Вона мала б бути в районі Сіріуса. Правда, Янове, мені дуже шкода.

— Та нічого.

— Слухайте, ми трохи зачекаємо й ризикнемо ще одним маленьким стрибком. Якщо не виявимо ознак розумного життя, то принаймні матимемо безпечну посадку — хіба що тільки тоді й висаджуватися не буде сенсу, еге ж?

5

Після наступного стрибка Тревіз вражено сказав:

— Це вона, Янове. Це Гея, усе правильно. Принаймні на ній є технологічна цивілізація.

— Ви можете сказати це за радіохвилями?

— Ще краще. У них на орбіті космічна станція. Бачите?